Робіть як для Господа!
У Полтаві та Сумах пройшли
регіональні конференції місії «Голос надії»

10.06.2018
0
126

У цьому році замість загальної конференції пройде ряд відповідних заходів по регіонах місіонерської праці. Усі вони об’єднаються під гаслом «Робіть як для Господа!» (Кол.3:23). Першими в черзі виявилися Північна, Східна, Центральна та Південна Україна. Місіонери, які працюють у цих областях, збиралися на початку червня. Детальніше про це читайте у репортажах із місць подій.

 

Полтава

1-2 червня регіональна конференція відбулася в церкві «Нове життя» в м. Полтава. Вона зібрала місіонерів із Дніпропетровської, Запорізької, Черкаської, Полтавської областей, а також із Криму.

Відповідальний за місіонерську працю в регіоні Вадим Корольчук надав слово гостям і делегатам.

Полтавська область

Свідченням про працю серед мусульман поділився місіонер із Єгипту Олександр Довбня. Зокрема він згадав цікавий епізод із служіння ще під час свого перебування в Таджикистані: «Ми пішли на кілька днів у гори Памір. Там дуже гостинні люди, при бажанні можна піти весною й вернутися восени — будеш ситий, одягнутий та ще й кілька церков після себе залишиш. В одному місці, коли ми проповідували, встає молодий хлопець: «То ваш Бог може зціляти?» — «Так!» — «Тоді, ходімо, помолитеся за нашу бабусю!» — «Ходімо!» Ідемо, скрізь темно, кишлаки там дуже високо в горах, немає електрики, ущелини дуже глибокі… Для людей там багато важить слово. Якщо ти щось говориш, і це не підтверджується ділом, то… Одним словом, ущелини там глибокі… По дорозі запитую: «А що з бабусею?» — «Їй 75 років, і останні 5 років вона лежить паралізована». У той момент мені хотілося зробити вигляд, що мене там немає... Бабуся виявилася настільки паралізованою, що навіть повіками не могла моргати. Стали молитися, я думаю: «Господи, або Ти будеш діяти, або ми скоро з Тобою зустрінемося!» Спершу Бог відкрив їй вуста, вона стала повторювати за нами: «Алілуя!» Підняли її з ліжка, і бабуся пішла! Тепер розумію, що це була для нас підготовка до місії в Єгипті».

Полтавська область

«Існує така загальна статистика, згідно з якою 90% членів церкви за своє життя нікого не приводять до Господа, — зауважив заступник директора місії Віталій Оніщук. — Виходить, що проповідники Євангелії — це оті 10%. І хотілося б, щоб серед місіонерів не було жодного відсотка тих, хто нікого не приводить до Бога. Задумаймося над цим!»

«Для себе я зрозумів, що будь яка праця певною мірою ефективна. Але питання: що є найефективнішим? — поділився роздумами місіонер із Черкащини Мирослав Сівков. — Особисто я відчуваю, що нині дуже потрібно  членів церкви, особливо молодь, залучати до євангелізму. Згідно зі статистикою, людина, яка 2 роки в церкві, має 13 друзів поза церквою, від 3 до 9 років — 7 друзів, більше 10 років — 3 друзів, більше 20 років — друзів поза церквою не має. Це відверто насторожує й дає напрямок, у якому потрібно працювати!»

Полтавська область

На конференції був присутній старший пресвітер Хмельницької області Ростислав Мурах, який провів семінар на тему: «Що нам робити?» (Лк.3:10).

Впродовж конференції місіонери ділилися свідченнями та досвідом із своєї повсякденної праці.

«Думка, якою я постійно живу: зроби, що можеш зі своєї сторони, а те, що неможливо, зробить Бог, — зазначив місіонер із Полтавської області Петро Устимчук. — На листку в моїх руках ви бачите напис «250 людей по 1000 гривень — і ми зможемо проводити богослужіння в центральному залі». Це чудо, яке зробив Господь. Нам було потрібне більше приміщення, щоб проводити богослужіння й дитячі заходи, а фінансів не було. Підрахували, що необхідно 250000 гривень, щоб завершити внутрішні роботи в домі молитви. Спілкувалися, молилися, і хтось сказав: «Спробуймо знайти 250 людей, які зможуть пожертвувати по 1000 грн». Стали рахувати, у кого скільки є таких знайомих, у кого можна запитати… Почали зі своєї церкви — кожен із 13 членів зробив свій внесок. А потім уже — телефонна книга, Facebook, Instagram, Viber… І потроху почали заповнятися клітинки на нашому листку: кожна 1000 — одна клітинка. І тут ви бачите, що вже клітинки закінчилися, а ще дев’ять галочок стоїть далі. 259000 гривень зібрали рівно за три місяці, і вже ремонт іде! У цьому проекті взяли участь 98 людей! Слава Богу за це».

Полтавська область

«Єдність — це Божий дар!» — на цю тему проповідував старший пресвітер Полтавської області Михайло Роман. Служитель зауважив, що для єдності необхідно навчитися перемагати власний егоїзм, покорятися один одному, володіти собою, дисциплінувати самого себе, цінувати один одним як членами Христового Тіла.

«Ми закінчуємо довготривале будівництво нашого дому молитви, і на роботу часто просяться різні люди, особливо такі, яких більше ніде не беруть, — розповів місіонер Тарас Герасимчук з Дніпропетровщини. — Це для них своєрідна реабілітація — ми з ними молимося, читаємо Біблію, а потім даємо роботу. Звичайно, на ту роботу важко дивитися без посмішки — хлопці ніколи не працювали… Але служіння місіонера — це не лише проповідувати, а й просто вчити людей жити, працювати, заробляти, тратити правильно. Один із таких хлопців, який провів з нами досить багато часу, вже і на зібрання ходив. Але потрапив у погану компанію, це закінчилося тим, що він зараз під слідством. Я собі думав: скільки вкладено сил — невже все було даремно? Але на Пасху прийшла до нас його мама, розповіла, як Женя змінився за останній час. Це він подзвонив їй з тюрми й сказав піти до церкви. Жінка прийняла Євангелію й буде готуватися до водного хрещення».

Полтавська область

Місіонер Володимир Ващук із Криму розповів про неймовірну Божу присутність під час благовістя мусульманам. Деякі з них на ложі хвороби приймали Ісуса Христа.

Заключне слово мав директор місії Микола Синюк. Надавши інформацію щодо сучасного стану місії та перспективних і пріоритетних напрямків праці, єпископ виголосив проповідь на тему свята П’ятидесятниці й сходження Святого Духа.

Полтавська область

 

Суми

Наступна регіональна конференція відбулася 5-6 червня в християнському дитячому таборі на околиці Сум. З’їхалися місіонери з Чернігівщини, Луганщини, Житомирщини та Сумщини.

На початку регіональний директор єпископ Віктор Клець надав слово для привітання.

Директор місії Микола Синюк, навівши останні статистичні дані, процитував уривок з Божого Слова — 2Цар.6:15-17. «Іноді ми теж опиняємося в ситуаціях, коли, як Гехазі, запитуємо: «Ми оточені ворогами! Що ж робити?» — сказав єпископ. — Нехай період конференції буде часом, коли Господь зміцнить наш духовний зір, щоб нам дивитися очима віри — як Єлисей: «Тих, які за нас, більше, ніж тих, хто проти!» А для цього сьогодні — ваші свідчення, ваші молитви, ваше підбадьорення…»

Сумська область

Регіональний директор Сергій Тарасюк, вітаючи делегатів, розповів свідчення на тему гасла конференції: «У своєму служінні місіонера на Житомирщині я маю один день на тиждень, коли дозволяю собі на годину пізніше встати. Одного разу, саме в цей день почув стук у двері. Я ще був у постелі. Вийшовши, побачив чолов’ягу років 50-ти із двома «фонарями» під очима. Каже: «Я до вас прийшов!» Ну, прийшов, то заходь. То не дивина, у мене щодня гості… Посадив його за стіл, піднявся на другий поверх — жінка ще відпочиває. Кажу: «Дружино, до нас Христос прийшов!» Через хвилину вона вже була на кухні. Глянула на мене, глянула на того чоловіка, усе зрозуміла й стала готувати. Це був один із найкращих сніданків — він був зроблений як для Господа».

«Колись у нас вдома не було води, і ми пробивали свердловину, — розповів відповідальний за місіонерську роботу на Чернігівщині Мирослав Капарчук. — Я запросив свого знайомого спеціаліста, щоб він зробив розв’язку. Він почав роботу в тій ямі, у землі, і просить мене: «Принеси лазерний рівень». Я приношу й запитую: «Сергію, та нащо в ямі все паяти під лазерний рівень?!» А він відповідає: «Слухай, я все роблю як для Господа!» Це стало для мене прикладом: чи бачить хтось, чи не бачить — все одно потрібно робити як для Бога».

Сумська область

Серед гостей на відкритті конференції були новообраний старший пресвітер Чернігівської області Віталій Гавула, перший заступник старшого єпископа Анатолій Козачок, пресвітер церкви ЄХБ «Добра Новина» в м. Суми Микола Савенко, а також місіонер у Конгресі США Джордж Роллер із дружиною Ліндою.

На основі з Послання до євреїв, 12:1, Анатолій Козачок дав три поради місіонерам для успішного служіння: скиньмо всякий тягар, біжімо з терпеливістю, дивімося тільки на Ісуса Христа.

«Коли ви приходите в нову місцевість, не бійтеся підходити до тих, хто має владу, — закликав Джордж Роллер. — Це такі ж самі прості люди, як ви, просто наділені більшими можливостями. Вони мають такі самі потреби, як і всі люди, і потребують, щоб їм послужили, щоб їм проповідували Євангелію. Ми стали місіонерами для лідерів нашої нації. Ми будуємо з ними стосунки, щоб потім ділитися звісткою про Христа. А тим, хто в Конгресі вже є християнами, допомагаємо духовно зростати й впливати на інших».

Сумська область

Заступник директора місії Євген Мельничук звернув увагу присутніх, що існує дуже багато методів, як працювати для Господа, це залежить від місця і ситуації. Головне при цьому — працювати щиро й віддано.

«Мене вразила розповідь мого друга про секвої, які він бачив, перебуваючи в США. Це велетенські дерева 130-140 метрів заввишки, — поділився Микола Савенко. — Я розуміюся на будівництві, і знаю, що чим вищий хмарочос, тим глибшим має бути фундамент. Але, виявляється, там, де ростуть секвої, кам’янистий ґрунт, і вони не мають можливості глибоко пускати коріння. У чому ж їхній секрет? У тому, що ці дерева не ростуть окремо — лише разом. Вони сплітаються корінням в одну мережу і так тримаються. Я подумав: який гарний образ Церкви Христової! Кожного з нас зокрема можна легко перемогти. Але коли ми разом — то можемо підтримувати один одного!»

Місіонери з кожної області підготували свідчення, пісні та проповіді, якими ділилися впродовж двох днів конференції. Ось деякі з них.

Сумська область

«Перш ніж послати когось на служіння, Бог його готує, — зауважив місіонер із Луганщини Олександр Бабабеков. — Моя підготовка тривала 14 років. Я народився і виріс в Луганській області. У 1999 році переїхав на Вінниччину. Як я кажу — Бог мене відправив на реабілітацію. Там у 2000 році ми з дружиною покаялися. Думаю, якби не переїхав, у мене було б дуже мало шансів прийти до Бога. І відразу після покаяння Господь почав нас готувати до служіння. Було, що перша наша дитина Ліза півтора місяці не спала. Дружина за цей час схудла на 30 кг. Я тоді багато працював, щоб забезпечити сім’ю. Але приїхав служитель, ми помолилися — і дитя заснуло, спало цілу добу… Наступна дитина — Олексій. Йому був місяць, коли захворів на запалення легень. Лікування антибіотиками спричинило дисбактеріоз. Протягом семи років він жив на рисовому відварі. Але одного разу дружини не було, а він став сильно просити винограду, який ріс у нас на подвір’ї. Я кажу: «На, їж в ім’я Господа!» І з того часу все з ним добре! Потім було при пологах пуповина обмоталася навколо шиї дитини, дружину дуже вимучили, але зрештою вона благополучно народила. А в 2011 році їй поставили діагноз — рак. Зробили операцію, потім 12 «хімій», 14 «опромінень». Звичайно, сказали робити аборт. Давали 99%, що дитина буде неповноцінною, та ще й при пологах може повернутися рак. Але народилася здорова дочка, їй зараз 6 років, а ще ні разу не хворіла. У мене всього десять дітей, тому розказувати можна ще багато… Був момент, коли я став займатися волонтерством, збирав по церквах продукти й завозив на Донбас. Місцеві служителі почали запрошувати, щоб переїжджав до них, адже в церкви йшли люди, а служителів не вистачало. А на той час ми тільки закінчили ремонт, який тривав 6 років. А жінка — після операції, казала: «Я другого ремонту не витримаю!» Але в 2015 році ми прийняли рішення й переїхали в Кремінну. Служимо також у прилеглих населених пунктах».

Сумська область

У своїй проповіді Сергій Тарасюк згадав часи, коли тільки починалося його служіння: «Набралася немала група новонавернених людей, які регулярно відвідували богослужіння, домашні групи. Вони, як губка, вбирали в себе Слово. Бувало, що я проводив біблійний урок 2 години, після уроку ще 2 години «питання-відповіді». Потім ще черга — на індивідуальну консультацію. Іноді розходилися після 12 години ночі. Бувало, що в коридорі люди засинали, не дочекавшись черги. З часом люди духовно зростали, зміцнювалися у вірі. Одного разу підійшли до мене троє, кажуть: «Не знаємо, що з нами робиться. Ще вчора — горіли, а сьогодні — якась апатія, байдужість, незадоволення…» Я кажу: «Знаю, в чому ваша проблема. Ви досягнули моменту певної духовної зрілості для того, щоб почати служіння. Немає задоволення, бо ви не служите!» На наступний раз я підготував проповідь «Притча про таланти». Вкінці запитую: «А які ви маєте таланти?» І тут виявилося, що переді мною аудиторія з 20 бездарних людей. Кажу: «Так діло не піде. Давайте проведемо розкопки! Ось, наприклад, брат Микола, які в нього дари й таланти?» А в селі всі один одного знають — і давай називати… І коли пройшли всіх, то познаходилися проповідники, поети, благодійники, музиканти, співаки… Кого тільки там не було! Сьогодні я радію, що багато з тих людей займають ключові місця в церкві, в районі й навіть в області».

Микола Синюк провів семінар на тему гасла з’їзду, після чого всі присутні ставили служителям запитання стосовно практичного служіння.

Сумська область

Наступна регіональна конференція відбудеться 13-15 вересня в м. Сколе Львівської області.

Дмитро Довбуш



Додати коментар

Пожертвувати