Біллі Грем, чий "неповторний голос змінив життя мільйонів" помер у віці 99 років

Євангеліст Біллі Грем — довірена особа президентів, провідне світло поколінню американських євангелістів, проповідник глобального масштабу, який допоміг мільйонам людей навернутись до Христа, — помер у середу 21 лютого у віці 99 років у своєму будинку в Монреті, штат Північна Кароліна.

Протягом шести десятиліть його переконливі євангелізаційні проповіді почули майже 215 мільйонів людей, він молився з кожним президентом США, починаючи з Гаррі Трумена. Кілька президентів, у тому числі Ліндон Джонсон, Джордж Буш і Білл Клінтон, завжди брали до уваги його духовні поради й опиралися на них.

Він був високим і красивим, підкоряв оточуючих своєю поведінкою й спокійним, переконливим голосом. Вплив Грема, на думку істориків, був монументальним. Дехто називав його «пасторем Америки», інші називали його «протестантським папою». Повідомляють, що Грем переконав більше 3 мільйонів людей навернутись до Бога й жити в християнській вірі. Його проповідь була почута в 185 країнах світу, згідно з даними Євангелістської асоціації Біллі Грема.

Початок служіння

Грем побудував своє служіння, поширюючи євангельську звістку не в наметах, як раніше практикували євангелісти, а використовуючи будь-який доступний інструмент — від телеграм, телефонів до супутників та Інтернету, щоб «придбати душі для Христа». Зробивши це, Грем звів своєрідний міст між подорожуючими проповідниками, такими як Дуайт Муді та Біллі Сандей, які раніше пройшли країну вздовж і впоперек в пошуках неспасенних душ і сучасними християнськими пасторами, такими як Джоел Остін, Рік Уоррен та Т. Д. Джейкс. «Він бачив себе у використанні нових засобів масової інформації, щоб донести дуже давню Добру Новину», — сказав Рендалл Балмер, експерт з американської релігійної історії в Дартмутському коледжі. Ця Добра Новина, як говорив Грем під час численних закликів до покаяння, полягала у тому, що всім, чорним і білим, багатим і бідним, чоловікам і жінкам, грішникам та релігійним, пропонується спасіння, якщо вони повірять в Ісуса.

Успішне служіння

Непричетність до всіляких громадських скандалів, від яких постраждали інші відомі проповідники, була запорукою тривалого успіху Грема.

У 1948 році, ще на початку загального визнання, Грем та його близьке оточення подорожуючих євангелістів зібралися в Каліфорнії та окреслили суворе застереження від гріхів, які знищили служіння інших християнських проповідників. Першочергово було вказано на грошолюбство, сексуальні спокуси, самовпевненість та гордовитість. Свої обіцянки уникати цього вони назвали «Модесто Маніфестом», який пізніше був прийнятий також й іншими служителями, які вирішили уникнути публічної ганьби.

Через життя, віддане служінню, американці регулярно ставили Грема на вершину найвпливовіших людей. Згідно з даними Gallup, він став безумовним рекордсменом, тому що 60 разів побував у першій десятці визнаних впливових осіб.

Місіонерська праця

Грем почав свою місіонерську роботу в 1944 році, виступаючи на мітингах, які проводила місіонерська організація «Молодь для Христа». Через п’ять років він розширив своє служіння, організувавши власні наметові євангелізаційні зібрання у центрі Лос-Анджелеса. Спочатку ці заходи було заплановано на три тижні, але оскільки продовжували збиралися дуже великі натовпи, то євангелізаційні зібрання продовжили на чотири тижні. Серед тих, хто відгукнулися на заклик прийняти Христа, були ведучий популярної радіопрограми та олімпійський спортсмен.

У наступному році Грем заснував Євангелістську асоціацію Біллі Грема.

На крусейдах Біллі Грема, які незабаром стали підписом його світового служіння, часто звучали відомі гімни, а проповідь поєднувалась з патріотичними проявами. Як говорив Моллі Вортен, релігійний історик в Університеті Північної Кароліни: «Він закликав американців стійко протистояти «безбожному комунізму», а також критикував пихатих та зарозумілих американських безбожників». Грем говорив перед великою аудиторією в Шарлотті у 1958 році: «Ми маємо переконання, що ми, американці, є вибраними людьми Бога, що Бог любить нас більше, ніж будь-який інший народ, і що ми є благословенні Богом. Але я скажу вам правду, що Бог не любить нас більше, ніж росіян».

Крусейди Грема мобілізували сотні добровольців, не тільки від його Євангелістичного руху, але також від ліберальних протестантських конгрегацій та католицьких парафій. Його інклюзивна заява, що «богословські розбіжності є менш важливими, ніж християнські курйози», розгнівили деяких фундаменталістів, які вибухнули невдоволенням, через те, що Грем міг бути на одній сцені з католицьким чи ліберальним протестантським служителем.

Подорожуючий благовісник

Часто протягом декількох тижнів і місяців поспіль Грем проводив Євангелізаційні крусейди в більше, ніж 80 країнах. Він пропустив народження своєї першої дочки Вірджинії, тому що він був у далекій поїздці. А іншого  разу він не одразу впізнав своїх дітей, тому що довгий час був далеко від дому.

Грем провів 12-тижневі Євангелізаційні заходи в Лондоні в 1954 році і 16-тижневі служіння пробудження в Нью-Йорку в 1957 році, де зібралися десятки тисяч людей на Мадісон Сквер Гарден. На його останньому крусейді в червні 2005 року в м. Квінс, штат Нью-Йорк, загалом було 230 000 чоловік.

Крім своїх подорожей, Грем організував щотижневу недільну радіопрограму під назвою «Час вирішувати» та публікував багато настанов і порад в колонці «Моя відповідь» у друкованих виданнях, які розповсюджувала медіа-компанія Tribune Media Services. У 1956 році він заснував журнал «Християнство сьогодні» — провідне видання серед євангелістів.

Президенти та критики

Вільям Франклін Грем молодший народився 7 листопада 1918 року і зростав на фермі поблизу Шарлотти, штат Північна Кароліна. Він розповідав, що присвятив себе на служіння Богу в 1934 році, коли почув проповідь євангеліста в Південному місті.

У 1940 році він закінчив Біблійний інститут у Флориді, тепер Трініті Коледж, отримавши ступінь бакалавра теології. Грема вибрали служителем в тому ж році в Південній баптистській церкві у Флориді. Тут через декілька років він став ведучим радіопрограми «Пісні в ночі».

Згодом, за рекомендацією президента коледжу в Уїтоні, штат Іллінойс, Раймонда Едмана, Грем почав навчатися в цьому престижному коледжі, який закінчив у 1943 році зі ступенем бакалавра з антропології. В Уїтоні він познайомився зі студенткою Рут Белл, своєю майбутньою дружиною. Вона була дочкою пресвітеріанського місіонера і хірурга Нельсона Белла. Рут провела своє дитинство у Китаї та Кореї. Пара одружилася в 1943 році і через два роки переїхала в Монрет, штат Північна Кароліна. У них було п'ятеро дітей: Вірджинія, Енн, Рут, Вільям та Нельсон.

Грем став користуватися публічним визнанням після того, як надав доречних порад кільком президентам США, згодом де-факто став капеланом еліти Вашингтона. Грем закликав Дуайта Ейзенхауера балотуватися на посаду президента в 1952 році, також був другом президента Ліндона Джонсона. Президент Джордж Буш віддав належне Грему за те, що той допоміг йому позбавитись стану теплого християнина і пристрасті до пива, і стати послідовним євангельським учнем. Однак, критики звинувачували Грема в тому, що він аж надто переймався політикою. Його зв’язок з президентом Річардом Ніксоном викликав хвилю збентеження у березні 2002 року, коли записи приватних розмов між Ніксоном і Гремом розкрили, що євангеліст, погоджуючись з президентом, зробив деякі антисемітські зауваження. Грем усвідомив це і вибачився.

Деякі критики стверджували, що Грем був неактивним під час руху за громадянські права. Але протягом щонайменше двох євангельських крусейдів на початку 50-их років в Теннессі та Міссісіпі Грем буквально зруйнував расовий бар'єр — зламав стіну, що відокремлювала темношкірих та білих. Він неухильно вірив в те, що кожна людина рівна перед Христом, і що Блага Звістка повинна проповідуватись для всіх людей однаково. Під час крусейду на Медісон Сквер Гарден в Нью-Йорку Грем звернувся до Мартіна Лютера Кінга з проханням звершити молитву.

Серед нагород, присвоєних Гремові, є Президентська медаль свободи (1983 р.) — найвища цивільна нагорода країни; Золота медаль Конгресу (1996 р.); і почесне лицарство Великобританії за його внесок у громадське та релігійне життя.

Колишні президенти Білл Клінтон, Джордж Буш і Джиммі Картер були присутні на відкритті бібліотеки Біллі Грема в Шарлотті у червні 2007 року. Крім того, Центр Біллі Грема у коледжі Уїтон має архів, музей та бібліотеку, присвячену вивченню євангелізації, а також інститут євангелізації.

Любов його життя

У 2005 році Грем розповів CNN про свою дружину Рут. «Я не думаю, що я міг би колись одружитися з кимось, хто міг би бути кориснішим для моєї роботи та служіння, ніж Рут». Вона померла в 2007 році в їхньому будинку в Монрете. «Рут була моїм партнером у житті і служінні, Бог покликав нас як команду, — сказав Грем у своєму некролозі. — Ніхто інший не зміг би понести той тягар, який вона несла». Рут Грем була похована біля підніжжя хрестоподібного проходу в Саду Молитви, де розташована бібліотека Біллі Грема. Подружжя погодилося, що їх буде поховано поруч.

Відповідаючи на питання, що він хоче, щоб люди сказали про нього, коли він помре, Грем сказав: «Я хочу почути, що одна особа скаже щось добре про мене. Це Господь, коли я зустрінуся з Ним лицем до лиця, я хочу, щоб Він сказав мені: «Добрий та вірний рабе, увійди до радощів пана свого!».

Меріленд Райан, edition.cnn.com

переклад з англійської Володимира Квача