Епоха Благовіщеня

30.04.2018
0
27

Цьогоріч свято Великодня майже співпало з іншим святом: у переддень світлого Воскресіння Христового українці згадували подію, яка поетично названа Благовіщенням. Через те, що це свято має незмінну дату, а Великдень щороку різну, українці в суботу згадували як ангел сповістив Марії благу вістку про народження Божого Сина, а вже в неділю вітали один одного словами «Христос воскрес».

І оцей збіг спонукує до певних роздумів.

Отже, свято Благовіщеня. Хвилюючий момент, коли простій дівчині з Назарету ангел приносить чудову новину: вона народить сина. Ці слова спочатку її збентежили, бо ж була незаміжня. Але посланець неба, усе прояснивши, сказав, що ця блага вістка стосується не лише її як майбутньої матері, але й усіх людей: «Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця» (Лк.1:32,33).

Наше життя наповнене різними новинами, і не завжди вони бувають хорошими. Тому ми по-особливому радіємо, коли чуємо добру звістку. Марія, звісно ж, була окрилена словами ангела. Вона не одразу поділилася цим відкриттям з іншими. Але через усе життя пронесла Благовіщеня у своєму серці. І, напевне, згадала його, коли зовсім сторонні люди, пастухи з віфлеємських піль, розповідали їй біля ясел з Новонародженим про своє Благовіщеня. Саме так — Благовіщеня — можна було б назвати й інше велике християнське свято — Різдво. Бо й там також пролунала добра вістка з неба: «Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк.2:10,11). Так, то також була добра новина для палестинської землі.

А через тридцять років над Йорданом знову прозвучали слова, які несли хороші вісті. Дивної зовнішності пророк збирав навколо себе натовпи людей і «багато навчав він… звіщаючи Добру Новину народові» (Лк.3:18). А ця новина полягала в тому, що нарешті з’явився Той, про Кого пророкували древні пророки, Хто має стати надією та спасінням для Богом обраного народу. Добра новина, провіщена Марії, пастухам та мудрецям зі Сходу, матеріалізувалася в потужному служінні Ісуса: «І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано: На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Господнього змилування» (Лк.4:17-19). Добра Новина зазвучала на повний голос через служіння Сина Марії.

Про життя та працю Ісуса Христа ми знаємо з розповідей чотирьох авторів, які описали Його діяння у своїх творах, що мають назву Євангелій. А ця назва означає ніщо інше, як Добра Новина.  Служіння Сина Божого на землі було доброю новиною для усіх, хто з Ним зустрічався. Для когось ця новина полягала у фізичному зцілені, для когось — у звільненні від гріхів та тягарів душі, для інших — у надії, яку вони отримували від спілкування з Учителем.

Але це Благовіщеня несподівано обірвала трагедія: святковим Єрусалимом пронеслася дуже нехороша новина — Христос помер. Помер ганебною смертю на хресті, не справдивши надій тих, які чекали виконання слів, почутих від Нього. Для ворогів Ісуса це була хороша новина, вони давно чекали Його смерті. Але для друзів, послідовників, для тих, хто повірив у Благовіщеня, це була катастрофа…

І от маленький гурт жінок, прибитих горем, йде ранкової пори до гробу віддати останню шану тілу Того, Хто був втіленням Доброї новини. Вони ще не знали, що той день, який пізніше назвуть Великоднем, Світлим Воскресінням, для них стане ще одним днем Благовіщеня. На камені гробу вони бачать того самого небесного посланця, який раніше звіщав добрі вісті Марії та пастухам і який тепер благовістить їм неймовірну новину: «Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він. Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!» (Мт.28:5-7).

Це було найпотужнішим Благовіщеням за увесь час існування Всесвіту. Воно вибухнуло новим вогнем, з новою силою в день П’ятидесятниці. Воно надихнуло тисячі нових послідовників воскреслого Ісуса йти й благовістити. Власне, історія християнства — це історія благовістя. Ті, хто почув Благу вістку про Воскреслого, кого ця звістка відродила для нового життя, стали носіями Євангелії. І тепер ангелам немає потреби час від часу сходити до вибраних людей із доброю новиною від Бога. Вона нині звучить усіма доступними засобами практично для усього світу. І не почути її неможливо. Правда, не всі хочуть її чути. Як свого часу фарисеї не хотіли чути новини про Воскреслого. Але її вже неможливо заглушити. Її неможливо перекупити за гроші, як це намагалися зробити вороги Ісуса після Його воскресіння.

Тому нинішній час без перебільшення можна назвати епохою Благовіщеня. Ця новина, яка колись прозвучала для однієї людини в назаретській кімнатці, поширилася на усю планету і стала доброю новиною для мільйонів людей. І наше завдання — стати тими благовісниками, через яких Боже благовістя торкнеться інших людей. Бо ж це прямий наказ Сина Божого, Який перед Своїм відходом до Отця сказав: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Мр.16:15).

Епоха Благовіщеня продовжується!

Юрій Вавринюк



Додати коментар

Пожертвувати