На світовому годиннику за 2,5 хвилин північ

31.10.2017
0
33

Події, що відбуваються в сучасному світі, створюють враження, що світ котиться до свого кінця й настають останні часи. Усе частіше новини рясніють заголовками тривожного змісту: «Загроза Третьої світової: коли людство було на межі ядерної війни», «США: Загроза світової війни зросте до максимальних показників за 5 років», «Північний захід США охопили масштабні пожежі», «Люди проти стихії: руйнівні наслідки урагану «Харві» в США», «Урагани знищують міста та вбивають сотні людей. Звідки вони беруться», «Другий за два тижні землетрус у Мексиці вбив більше 200 людей». Північна Корея пригрозила перетворити США на попіл. КНДР продовжує проводити ракетні випробування, незважаючи на заборони Ради безпеки ООН. У відповідь штати відправили до Корейського півострова ударну групу ВМС. Америка оголосила готовність завдати попереджуючого удару по північно-корейських військових об’єктах, якщо Пхеньян наважиться на ще одне ядерне випробування. До цього варто додати агресію Росії та її світові амбіції. Список можна продовжувати.

«Численні урагани, лісові пожежі, землетруси й інші природні явища, які змінюють світ, служать нагадуванням того, що люди повинні бути готові до повернення Ісуса Христа» — нещодавно на своїй сторінці у Facebook написав євангеліст Франклін Грем.

Спостерігаючи за навколишнім світом, природними катаклізмами, подіями, що відбуваються на світовій політичній арені, пригадую те, що говорив Ісус про ознаки останнього часу та кінця світу. Христос передбачав, що в останні дні буде «тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ» (Лк.21:25-26). Люди будуть відчувати страх від очікування близького кінця. Люди світу цього будуть розуміти, що час, відведений для планети Земля, наближається до кінця.

У 1947 році американський журнал Bulletin of the Atomic Scientists запровадив проект, який має назву «Годинник Апокаліпсису». Цей годинник показує символічний час, що відокремлює людство від дня глобальної катастрофи (час до півночі). Рішення про переведення стрілок приймає рада директорів журналу й залучених експертів, у тому числі 18 лауреатів Нобелівської премії. Іншими словами, науковці спостерігають за розвитком світових події, за природними та політичними змінами у світі й оцінюють рівень загрози, яка нависла над людством, — прогнозують час, що залишився для його існування.
За увесь час ведення подібних вимірів із 1947 року Годинник Судного дня переводився 23 рази. У 2015 році, у зв’язку з «надзвичайними й безумовними загрозами» «неконтрольованого потепління клімату, модернізації ядерної зброї по всьому світу й наявності значних ядерних арсеналів» The Bulletin of Atomic Scientists прийняв рішення перевести на дві хвилини вперед стрілку годинника, який показував залишений час до апокаліпсису. Тоді стрілки показували за три хвилини північ.
Останній раз годинник перевели 26 січня 2017 року через заяви Дональда Трампа щодо ядерної зброї, а також зростання націоналістичних настроїв у світі. Тепер стрілки встановлено на 23:57:30. Ближче до півночі стрілки годинника знаходилися лише в 1953 році, коли СРСР услід за США провели термоядерні випробування. Сьогодні знову події на планеті Земля змушують науковців занепокоїтися. «Імовірність глобальної катастрофи досить висока», — попереджує комітет журналу з науки й безпеки.

Як тут не погодитись з Василем Боєчком, єпископом Української церкви християн віри євангельської: «Своїми геніальними відкриттями світ не задовольнився, відчуваючи все більше страх перед власними витворами. Дивна річ світової ідеології: вона все робить за біблійними пророцтвами (проте всупереч біблійному вченню), а саму Біблію не визнає».

Християни завжди повинні жити в есхатологічному очікуванні (в очікуванні Другого приходу Христа). У такому стані жили християни першоапостольської церкви. Коли втрачається це відчуття, у громадах спостерігається духовне охолодження, безпечність, втрата сили та моральне розтління.

Дивлячись на життя багатьох християн, їхній стиль життя та богослужіння, ніяк не скажеш, що їхній Господь «стоїть при дверях», натомість відчувається безпечність та легковажність. Мовою біблійної притчі, нині настав період, коли «молодий забаривсь» (Мт.25:5) і всі сподівання та очікування Його близького приходу розвіялись. Саме в цей час з’являються «із насмішками глузії», які відкидають вчення про близький прихід Христа й кажуть: «Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння» (2Петр.3:4,5).

А й справді, сьогодні якось не так активно в проповідях звучить тема Другого приходу Христа. До початку нового тисячоліття серед віруючих активно звучали думки про важливість підготовки до зустрічі з Господом. Християни жили в есхатологічному очікуванні. Але згодом, побачивши, що «пан забарився прийти», раби «зачали бити товаришів своїх, їсти та пити з п’яницями» (Мт.24:49) — іншими словами, втративши відчуття близького приходу Христа, зачали провадити легковажне життя, що, у свою чергу, привело до негативної репутації «дому пана» і, як наслідок, його поступового опустошення.

Григорій Комендант, Президент Українського біблійного товариства, у минулому Голова Всеукраїнського Союзу Об’єднань Євангельських Християн-Баптистів, президент Європейської Баптистської Федерації у своєму інтерв’ю зазначив: «Тепер, в основному, я більше говорю про час, у якому ми живемо, про події, які звершуються довкола нас, і вказую на світовий годинник — Ізраїль, Ізраїль і ще раз Ізраїль. Я бачу, як нині багато чого виконується і готовий говорити на всіх рівнях і для всіх служителів: «Брати, те, що ми робимо, — це добре, але треба бачити час, у який ми живемо, і те, наскільки треба готувати віруючих до зустрічі з Господом». Треба подивитися вище, піднятися й сказати: «Господи, все, що Ти говорив у Своєму Слові, — нині виконується. Дай нам бути готовими до зустрічі з Тобою!»

В одних людей з’являється страх перед настанням Страшного Суду й Апокаліпсису, в інших — радість та втіха від майбутньої зустрічі з Богом і настанням Божого Царства на землі.

Тим, імена яких записані в Книзі Життя, через навколишні події Господь нагадує про Свій близький прихід, аби взяти у небесні оселі. Нагадує Він і про інших — тих, які ще не готові до цієї зустрічі. Невдовзі остаточно збудуться слова Ісуса: «І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із силою й великою славою» (Лк.21:25-27). Чи не про це сьогодні варто говорити іншим? Чи не поклав Господь на нас відповідальність за це?

Олександр Геніш, genissh.blogspot.com



Додати коментар

Пожертвувати