Явлення Христа в Йошкар-Ола
Серед багатьох див у Марій-Ел вам обов’язково розкажуть про Червоне місто, у якому час від часу з’являється Христос із учнями. Це відбувається з чіткою періодичністю на площі м. Йошкар-Ола або Червоного міста. Кожні три години там з’являється Христос і дванадцять апостолів — і це доказаний факт. Бачив на власні очі, зрештою всі бажаючі зможуть у цьому переконатися, оскільки це відбувається регулярно. Єдина прикрість, що Христос із учнями — то просто мертві фігури, які під мелодію з’являються з відкритих дверей на спеціальній панорамі, повільно проходять перед глядачами й знову на три години зникають за дверима… Натовпи людей з цікавістю спостерігають, захоплено коментують, фотографують, особливо — Юду, який у цій процесії — останній персонаж із торбинкою грошей у руці…
… А живого Христа, Який приходить у життя людей і вже не зникає, проповідують і виявляють своїм життям місіонери. У місцевій церкві сьогодні особливе свято — рукопокладення на пресвітерське служіння двох братів — Володимира Ф. й Вадима Г. Зібрання проходило за скороченою програмою й тривала десь три з половиною години. Варто сказати — дуже швидко! Ця священнодія добре відома нам із церковного життя, а тому не будемо вдаватися в деталі…
Коли зібрання вже практично підійшло до завершення, служитель звернувся до присутніх з проханням щось засвідчити про нових пресвітерів. Зі свідчень я виокремив декілька.
Одна з старших сестер крізь сльози говорить: «Коли б ви знали, як я не хотіла його народжувати. Я вже прийняла рішення, я вже йшла (очевидно, для аборту — авт.), і Господь зупинив мене буквально на порозі. Як я вдячна Йому, що Він не дав мені цього зробити, — і я народила його. Я не знала Бога і не знала, що народила служителя для Христової церкви…» — це мама Володі щиро й з любов‘ю про свого сина-пресвітера.
Галина Ф., дружина служителя: «Моя доля тут, у Росії. Правда, у мене були інші думки. Думала — послужу тут для Господа й повернемося в Україну. Коли Володя запропонував вийти за нього заміж, я подумала: гаразд, він не служитель, буде завжди дома, сім’я завжди з батьком, але, схоже, сьогоднішній день — це крапка в моїх планах. Я думаю: тепер нехай будуть Божі плани, а не мої…»
Брат Едуард ділиться свідченням про колегу: «Володю я знаю давно. Він працював на серйозному підприємстві, пов’язаному з авіабудуванням. Поте часто відпрошувався з роботи, особливо коли потрібно було працювати й по суботах, а вже були заплановані євангелізаціі або інші церковні заходи. Якщо вже зовсім не вдавалося відпроситися з роботи, залишався останній варіант — здати кров. Правда, процедура здачі крові закінчилася тим, що він знепритомнів і довелося терміново втручатися лікарям. Усе обійшлося, а «нерозумний заради Христа» отримав два вихідних, плюс ще один — у день здачі крові… Я знаю жертовність і посвяту цього брата…»
Ось такі роздуми-свідчення в день рукопокладення… Похапцем обідаємо — і раптом у кімнату заходить…
Микола Синюк, msynyuk.in.ua