Діти, які не просять іграшок
Дякуємо Богу за те що Він допоміг нам виконати заплановане. Ми змогли провести декілька заходів, на яких були присутні більше 150 дітей. Діти отримали багато емоцій від вистави християнського лялькового театру. Багато з них, можливо, взагалі вперше бачили лялькову виставу. Нам дуже цікаво спостерігати, з яким захватом вони слухають все, що говорять лялькові персонажі. Слова набагато яскравіше запам’ятовується, ніж якби ці самі істини говорив до них хтось із дорослих. Такий захід за участі лялькового театру ми провели в с. Мазівка та у м. Путивль.
Директор мазівської школи дуже прихильно до нас ставиться і завжди запрошує не обминати і приїздити з будь якими програмами, ми близько познайомилися там із дітьми і любимо з ними працювати.
На заході в Путивлі для малозабезпечених сімей були присутні біля п’ятдесяти дітей, приміщення для проведення нам надала адміністрація міста.
Проводячи такі заходи,ми отримуємо можливість знайомитися з сім’ями і потім продовжувати з ними спілкування. Так ми дізнаємося про нужди їхніх дітей, раді що маємо можливість багато кому них допомогти теплим одягом та взуттям.
Сталося так, що сестра з нашої батьківської церкви, де і зараз живуть наші батьки, навчалася в Канаді в семінарії, вийшла там заміж, і працює вчителем недільної школи в невеликій канадській церкві. Вона попросила нас взяти участь у проекті, де діти з їхньої церкви зробили б невеликі подарунки для дітей з України. Ми зібрали інформацію та фото дітей, і запитали у них, що би хотіли отримати в подарунок. Більшість дітей стали просити в подарунок не іграшки, а теплий одяг, взуття, шапки, шарфи… Тоді канадська церква здивувалася таким ходом подій і пожертвувала фінанси на те щоб ми купили дітям одяг і взуття, а їхні діти від себе зробили подарунки, і таким чином, спільними зусиллями 63 дитини отримали теплий одяг та взуття.
Крім того ми допомогли ще кільком сім’ям. В одній із них діти ростуть без батька. Вони мають проблеми зі здоров’ям, живуть в дуже старому маленькому будинку. Інша сім’я — сироти, яких виховує бабуся. Ми допомогли їм із закупкою дров.
Майже в кожному листі ми пишемо про, с. Юр’єве, де проводимо недільну школу. Добратися до цього села не завжди легко, тому що туди не дуже добра дорога. Діти і дорослі там постійно запрошують і чекають нашого приїзду. Ми дуже раді спілкуванню з ними.
Нас запрошують проводити зібрання в будинку однієї сім’ї. Ми не відмовили їм і цього разу, спілкувалися, молилися та проповідували Слово Боже. Це скромний будинок, де проживають старі батьки, їхня онучка та дочка, вони ніколи не пропускають жодного із заходів, які ми проводимо, завжди питають та чекають коли ми знову приїдемо.
Віталій Бізюк, Сумська область, уривок з листа