Дихати і радіти новому дню!
Дякую Богу, що ми можемо дихати і радіти новому дню. Для нас радісно проповідувати Добру Звістку, хоча й зустрічаємо людей, які ігнорують або кажуть, що у них «свій бог». Але віримо, що рано чи пізно насіння Божого Слова дасть свій плід.
Наші маленькі діти можуть вже самі брати участь в дитячому служінні, допомагають проводити ігри, готувати чай. Все більше і більше бачимо, як вони змінюються. Дуже важко боротися із «вулицею», яка впливає на них.
Найбільш сором'язливі і завжди в пошуках себе — наші улюблені підлітки. Найбільше ми переживаємо і молимося за них.
Поділюся одним випадком, який сильно мене торкнувся. У нас є друг Єгор. Сповнений любові хлопчик, щедрий, милий, веселий і смішний. Більше ніж три місяці тому його мама померла від раку. Батько лежить хворий. Бабуся не має повноважень виховувати дитину. Тому його забрали в інтернат. Зараз він на опіці у держави, але йому так не вистачає рідних... Молимося, щоб цей хлопчик не залишився без сім'ї.
Ніколи не думала, що колись буду служити літнім людям. Починаю переборювати власні страхи, іноді переступати через себе... Дорослій людині складніше поміняти себе, ніж дитині.