Не знаєш, що чекає завтра…

30.03.2018
0
19

Щоранку встаючи після нічного відпочинку, я питаю Бога: «Що хочеш, щоб я зробила? Кого сьогодні пошлеш мені на шляху? Даруй, будь ласка, що б ті люди з якими я сьогодні буду зустрічатися, якщо вони не знають Тебе —задумалися про Тебе; а якщо знають — прославили Тебе!» Бог дивовижним чином відповідає на прохання. Ми продовжуємо нашу працю і служіння.

Як я писала, в нашій церкві м. Йошкар-Ола, Бог подарував нам новий будинок, в якому вже проводяться богослужіння. В кінці лютого відбулася важлива подія на цьому місці — рукопокладення двох місцевих братів на пресвітерське служіння.

На наступний день приїхали гості і провели святкове служіння — благословення дітей. Після загального зібрання ввечері почалася зустріч для молодих людей за допомогою методу під назвою «Всесвітнє кафе». У цьому інтерактивному методі ми розкрили дві різні теми: окремо для підлітків і молоді. Тема для підлітків була «Життя в епоху інтернету». Зараз це найактуальніша тема серед молодих людей. Підлітків розсадили за 4 столи, кожен з яких мав своє питання, що стосується теми. Кожен міг поділитися думками, ідеями, як правильно використовувати інтернет. Якщо говорити про враження, то всі вели себе розкуто, висловлювали свою думку, що до цього не помічалося. Паралельно проходило спілкування молоді, але у них була інша тематика: «Куди ти витрачаєш свій час? Як досягати правильних цілей?» В кінці спілкування за столами молодь презентувала свою думку, з приводу їхнього питання. День закінчився молитвою.

Ми не залишаємо наших бабусь! На початку березня до мене зателефонувала одна з дочок наших бабусь і дуже просила, щоб ми не залишали її матері. Щоб віруючі відвідували і приходили кілька разів на тиждень. Приємно усвідомити, що люди знають, де знайти допомогу і підтримку.

Бог дарує нам можливість збиратися разом незважаючи на закони. 8 березня пройшла зустріч молоді з різних міст і селищ республіки Марій Ел. До обіду було богослужіння, кожна група привезла з собою проповіді, пісні, вірші. А після обіду переглянули ролик «Дошлюбні стосунки». В кінці дня була заключна проповідь єпископа.

Після свят я поїхала на навчання. Збираючись в Оршанку я молилася, щоб «бути світлом у світі». Предмети в коледжі розпочалися нові і одним з них був ОРКСЕ (основи релігійних культур і світської етики). В рамках курсу розглядаються всі релігії і течії. У загальноосвітніх школах цей предмет став обов'язковим у 4-му класі. І його має право вести тільки вчитель, який не відносить себе до жодної конфесії. Однокурсниці прекрасно знають хто я. Після занять мені вже доводилося відстоювати свою віру. Була ситуація, що педагог і дехто із старших жінок-однокурсниць почали висміювати «сектантів» і говорити неправдиві і жахливі речі. Просто в роздягальні, по дорозі в автобусі я намагалася пояснити людям правду.

Зараз якийсь особливий час, коли потрібно уважно прислухатися до «тихого віяння вітру». Це як кроки в невідомість, і так легко опустити руки, бо не знаєш, що тебе чекає завтра. Начебто явних гонінь немає, але й немає волі. Уми людей так одурманені пропагандою проти віруючих, що навіть думки не виникає про Бога.

Згадався яскравий момент зустрічі з молодою дівчиною (працює на даний момент в уряді). З нею ми знайомі з дитинства, родом вона з Йошкар-Оли. Важкі фінансові та сімейні проблеми привели її матір до Бога. До речі, саме ця жінка привела моїх батьків до церкви. Пройшли роки, її дочка провчилася у Москві і... Бог став не потрібен. Її алібі: «У мене все добре. Хороша робота, багато грошей, є чоловік…» А душа? Скільки ми не говорили про біблійні  цінності, вона не погоджувалася, хоча раніше Бог був на першому місці...

Але Ісус Христос сказав не зупинятися, і проповідувати Євангеліє всім людям. Дуже просимо підтримати нас в молитві за людей!

Земфіра Перетягіна, республіка Марій-Ел, уривок з листа

 



Додати коментар

Пожертвувати