Секрет довголіття від Ростислава Мураха

30.09.2018
0
18

Хмельницька область була в колишньому СРСР експериментальною областю з боротьби з віруючими людьми. До 1939 року вона була прикордонною областю, по річці Збруч межувала з Польщею, а по Дністру — із Румунією. Тому тут по-особливому похазяйнували комуністи. Дуже важко йде євангелізація в усіх селах уздовж Збруча. Досі є старожили, які пам’ятають, як голодних людей виганяли на берег танцювати й грати на гармошці, щоб по той бік бачили, як добре живеться при «совєтах».

Лише в 1991 році ми дізналися, що в Кам’янці-Подільському були п’ятидесятники до війни. На першому з’їзді християн Святої П'ятидесятниці були делегати з Кам’янця і району. А після війни навіть сліду церкви вже не було. До війни з міста за одну ніч вивезли всіх віруючих — від дитини до старця. Лишилися поодинокі люди по селах. У Кам’янці-Подільському церква стала відроджуватися лише в 1950 році з поверненням із заслання Мефодія Мандзюка.

Сьогодні на Хмельниччині 56 церков, які налічують 2381 людину. З них тільки 15 — зростають. Коли я став виконувати обов’язки старшого пресвітера у 2009 році, дев’ять райцентрів не мали церков. Наша ціль і наше бачення — щоб у кожному райцентрі була євангельська церква, тож я на цьому сфокусував свою працю. Друга ціль — приготувати святих на діло служіння. І моє служіння — «шукач перлин». Я їх шукаю, де тільки можу, і прошу їхати на Хмельниччину.

Знаєте секрет довголіття? Ти будеш жити, поки в тебе є ціль від Бога! Кількох братів я спонукував їхати в обласний центр починати церкву, але жоден з них не мав такого бачення. І в 2010 році я сам із молитвою поїхав, зробили першу євангелізацію і призначили богослужіння. Я сказав перед Богом: якщо на нього прийде 12 чоловік — це буде для мене знак. Прийшло 30 чоловік. Від Кам’янця, де я маю служіння пресвітера, до Хмельницького — понад 100 кілометрів. Я проводив два потоки служіння вдома, а на вечір їхав у обласний центр. Назад повертався «на автопілоті».

Найважчі проблеми почалися в 2011 році. Спершу я захворів важкою формою грипу. Потім — розбиваю машину. Потім — помирає дружина. Потім — у брата, на якого лишав церкву, відбувається сімейна драма, його залишає дружина. Потім — помирає молодий диякон і літній пресвітер. У церкві починається неспокій. А я — ніби на «шпагаті» між Кам’янцем і Хмельницьким. Але ні разу не пошкодував.

На перший рік ми готували 4 людини до водного хрещення. 2011 року, коли стало 17 членів церкви, ми вже мали дім молитви в центрі Хмельницького. Через два роки Бог кладе на серце починати християнську школу. Але для цього потрібно брати в оренду приміщення. І тут проти нас повстає більше половини депутатського корпусу. В інтернеті досі є стаття «Не по-Божому, або Як релігійна структура захопила комунальну власність». Раптом більше ніхто не хоче мати з нами справу. Неймовірно, але найбільше нас підтримала Православна церква (КП), з митрополитом якої я познайомився раніше, коли запросив його на загальноміське Свято подяки, організоване нашою церквою. Він мені сказав: «Дзвонили з високих кабінетів, щоб я пішов проти вас, але я вас підтримаю!» Він послав на засідання міської ради свого священика, який повністю переламав ситуацію. Приміщення нам віддали. Я казав: «У Бога є почуття гумору». Це єдина будівля в місті, на якій збереглися комуністичні символи. Кафе називалося «Совок», на всю стелю — серп і молот, все — червоне, на стіні — Ленін з колодою, Брежнєв на трибуні… Цього року ми почали навчальний рік із 253 учнями й отримали ліцензію гімназії.

Це був дуже тернистий шлях. Тепер у нашій церкві 106 членів. Розпочали нову церкву в іншому мікрорайоні. Кожний мікрорайон — це практично окреме місто. Ми зрозуміли, що починати нову церкву з одного місіонера або навіть із групи — це дуже важко. А маємо ціль, щоб наша церква «народила» у Хмельницьку сім нових церков. Яким чином? Шляхом відокремлення від церкви 30-40 чоловік. Таким шляхом ми пішли в Кам’янці-Подільському, з одної церкви утворилося три, а потім із дочірньої — ще дві.

Свідчення на конференції «Голосу надії» в Карпатах, 2018



Додати коментар

Пожертвувати