Школа самотності

31.03.2018
0
18

Сестра з якою я жила і служила деякий час, поїхала на навчання в місіонерську школу на 4 місяці. Ніколи не думала, що залишусь жити в хаті одна. Спочатку було незвично, але зрештою це стало для мене школою довіри Богу. Бачу Божу охорону і відчуваю в серці мир. Бо в нашому районі є дачі, і ходять ті, які шукають щось вкрасти. Знайомлюся потроху з людьми які тут живуть, бо ніби вітаєшся, а нічого про них не знаєш. Тепер по-іншому — будь що стараюся завести розмову і дізнатися більше про них. Є вчителі, то ділюсь з ними літературою. Одна жінка Віра приходила на служіння до нас. Почали у неї вдома проводити тематичні спілкування. Вона приймає і рада коли приходимо. Біля мене живе одна сестра з іншої громади п’ятидесятників. То ми з нею удвох, а інколи наш пастор підключається.

Проводимо богослужіння у Валентина в хаті. Приходять члени церкви, але останнім часом багатьом здоров’я не дозволяє. Одна жінка, яка раніше залишила церкву, тепер почала знову приходити. Вона тоді зневірилася в Бозі, а тепер Бог дав їй прощення в серці до рідних і вона каже, що хочеться всіх прощати і шукає кому ще можна простити.

Юля, мама одного хлопчика, який на дитячий клуб приходить, також відвідує зібрання, коли не на роботі. Почала читати Біблію, задає питання різні, стараємося задіяти її в клубі для дітей. У неї талант творити — придумує уроки рукоділля для дітей. Вона вже і питала за водне хрещення. Юля також свою подругу Таню запрошувала, то один раз вона була (вона також приводить свою дитину на клуб). Щонеділі проводимо клуб дитячий і є постійно діти.

Був такий період, ще до карантину, я з Олею (дружиною пастора) ходила в лікарню до людей через день на тижні. Якось, прийшовши в лікарню, не взяли з собою ніякої літератури, тільки одну Євангелію. Зустріли знайому жінку-санітарку, яка дала нам халати (бо там треба було купувати). Вона нам навіть сказала в які палати зайти і сиділа з нами, слухала. І вона казала, що бралась читати Боже Слово, але нічого не зрозуміла.  Ми подарували цю Євангелію кишенькову їй. Помолилися, щоб Бог дав їй розуміння Писання. Коли на наступний раз прийшли, вона сказала, що читала і все було зрозуміло. Слава Богу!

На допомогу у Канів приїздив Олександр Курченко і ще один брат. Ми мали можливість і в Золотоноші і у нас роздавати брошури і Євангеліїї. А в кінці лютого приїздила моя одногрупниця Оля підтримати в служінні.

На початку березня була робоча конференція по дитячому служінню. Планували табори по області, вибирали відповідальних. В нас у серпні планується в Каневі табір.

Валентина Готь, Черкаська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати