Солдати не ховають сліз

28.02.2018
0
88

Я продовжую їздити на схід України як військовий капелан-волонтер. Моє служіння — це проповідь Євангелія військовим, тим хто на війні, чиє життя може обірватись в будь-яку хвилину. Вже більше трьох років виконую це служіння, дорога туди і назад — близько 4000 км. Дякую своїй дружині, яка є великою підтримкою. Якби не вона, я, напевно, не зміг би нести цього служіння. Я від’їжджаю на тиждень-півтора, вона лишається сама з дітьми. Кожна поїздка — це небезпека для життя, не знаєш чи повернешся. Але дякую Богу, Який завжди зі мною, я не раз бачив Його допомогу і охорону.

Коли їду, беру з собою музичний гурт, або — удвох з напарником. Щоразу збираю допомогу для військових — продукти, одяг, медикаменти, побутову хімію тощо. Дуже часто учні шкіл малюють малюнки, в яких написано: «Хочемо миру», «Повертайся живим», «Нехай Бог збереже вас», «Ми молимося за вас»... Також діти з батьками збирають солодощі в коробки і передають через нас. Коли відаємо це солдатам, вони не ховають своїх сліз. Я завжди говорю, щоб вони пам'ятали, що вдома їх ждуть! Тому вони повинні повернутись живими. Це дає солдатам надію і стимул жити далі…

Луганська область

За цей період служіння військовим дуже часто чув від них розповіді, як Бог зберіг їх. Там на війні все по іншому, не так як в мирний час. Там люди по іншому відносяться до молитви, Слова Божого, до Бога... Тому що розуміють — тільки Бог може спасти.

Приїжджаючих туди, Ми перебуваємо з ними, молимося разом, говоримо їм про Бога. А часто приходиться просто мовчати і слухати, слухати... Бо є багато наболілого, треба виговоритися... Офіцерам чи психологам вони цього не розкажуть, а капеланам відкривають своє серце. Приймаємо сповіді, молимося за них, за їхні сім'ї, за мир і Україну... Перед тим як іти на чергування, ми всі разом збираємося для молитви, і молимося, щоб Бог зберіг всіх живими. Я дякую Богу, при нас ніхто не загинув і не був поранений.

Луганська область

Недавно ми заїхали в с. Новолуганське, це було відразу після обстрілів. Це село було обстріляне з градів, і ми побачили страшну картину — доми розвалені, розбиті водопроводи, снаряди попали в школу і в дитячий садочок… Але, дякуючи Богу, всі живі. У селі проживає віруюча сім'я, в них семеро діток, то ми заїхали в цю сім’ю, завезли їм допомогу, солодощі дітям, дякували Богу, що зберіг їх. Навпроти їхнього дому снаряд попав у водопровід, а праворуч — у сусідній гараж.

Заїхали ще до однієї сестри похилого віку, помолилися за неї. Снаряд упав поряд з її домом і повилітали вікна. Підтримали її, бо було важко… Коли їздили по селу, то бачили наляканих людей, які збирали свої сумки і чекали на транспорт, хотіли виїхати, бо не знали що принесе їм наступний вечір. Так живуть люди в сірих зонах. В багатьох селах немає світла, газу, води, постійні обстріли... Але туди їдуть місіонери несучи їм Добру Новину і допомагаючи матеріально — продуктами, одягом.

Луганська область

Мали можливість після Різдва з допомогою заїхати в м. Красногорівка, аж у п’ять шкіл (місто за 4 км від Донецька, під постійними обстрілами). Розповіли дітям про народження Ісуса Христа, про надію яку дає Бог. Привезли солодощі, мандарини, одяг, книги від дітей Волині, Львівщини, Рівненщини…

Я дякую Богу за це служіння, це є честь для мене служити Богу і цим людям, говорячи їм про Ісуса, бачачи радісні посмішки, вогонь надії в їхніх очах, чуючи розповіді, як Бог береже їх від смерті.

Олександр Ружило, Луганська область, уривок з листа

 



Додати коментар

Пожертвувати