Місія церкви
Кожен з нас нині продовжує чекати благої вістки — про закінчення війни, про повернення рідних, знайомих, сусідів. Ми чекаємо добрих звісток від влади, від рідних людей, які десь далеко, від сім’ї, яка поруч. Але ми повинні розуміти, що в цей час, як ніколи, людям потрібна Блага Звістка про те, що народжений у яслах і розіп’ятий на Голгофі, і воскреслий третього дня нині серед складних обставин та цієї журби може давати радість, мир і внутрішню рівновагу.
І кому, як не нам, Церкві виконувати цю місію благовісництва? Це зробили ангели для Марії та пастухів, Христос — для учнів та усіх людей, а також апостоли звіщали цю вістку там, де могли, щоб вона звучала скрізь і завжди.
Підготовка до покликання
Нам іноді хочеться бути схожими на когось. Наприклад, на Марію з Йосипом, які красиво виглядають на різних зображеннях. Іноді ми спостерігаємо за тими, хто живе поруч, і думаємо, як би було добре мати такий будинок, як у них. Або бачимо людей, які виконують певне служіння чи отримують певне покликання — і хотіли б щось таке пережити.
Наприклад, ми читаємо, що Марія була смиренною. Але вона стала такою, коли проговорив ангел, чи вона раніше приготувала своє серце? Вона раніше себе приготувала. І ми розуміємо, що кожному успіху, кожному благословенню, яке трапляється в житті, має щось передувати. Потрібні певні речі, які мають стати фундаментом для того, щоб прийняти благословення.
Пригадаймо будівництво храму Соломона, який змінив спосіб життя всього ізраїльського народу. Тричі на рік євреї приходили в цей храм поклонитися Богові, бо там була особлива Божа присутність. Але цей храм будувався не з будь-чого. Ось що про це каже Біблія: «А храм, коли був будований, будувався з викінченого каменя з каменоломні, а молотки та сокира, всяке залізне знаряддя не було чуте в храмі, коли його будували» (1Цар.6:7).
Ми дуже часто себе десь бачимо: чи то на хорошій роботі, чи то щасливим у сім’ї, значимим у служінні. Але отримати цього одразу неможливо. Треба пройти певний шлях підготовки. Успіх будівництва храму був у тому, що камені, із яких він будувався, були вже готові. Тобто благословення, успіх починався в каменоломні, а не на будівельному майданчику. Це невидимий бік успіху та благословення. Ми все підготовлюємо, щоб вони прийшли в наше життя.
Шліфування «каменів»
Мойсей — доволі великий «камінь». Але пригадайте його шлях до служіння. Сорок років формування в Єгипті й сорок років шліфування в пустелі. Тобто перед отриманням більшого благословення та відповідальності він пройшов певний процес.
А пригадайте Йосипа — отого хлопчика в різнобарвному одязі, якому було відкрито, що йому будуть поклонятися. Пригадайте його шлях до успіху. Спершу з нього зняли кольорові шати, кинули в колодязь, дістали з колодязя, повели по пустелі в Єгипет. Далі дім Потіфара, де, здавалося б, усе налагодилося, але ж ні — підступне звинувачення, а за ним в’язниця. І все це для того, щоб той «камінь» був відшліфований, перш ніж лягти в основу виконання Божого покликання. Лише після цього він був готовим до того, щоб його поставили другим після фараона.
До нас на місію приїжджала молодь. От, бувало, береш один «камінець», а він не підходить нікуди. А береш другий і ставиш його штукатурити — підходить. Даєш в руки газети й відправляєш у місто — справляється. Ставиш проповідувати, а в нього і тут гарно виходить. Чому? Бо це оброблений «камінь», можливо, удома, у сім’ї, у церкві, на колінах у таємній кімнаті.
Коли зустрічаєш таких людей, то усвідомлюєш — як це добре працювати з хорошим «каменем»! Мені доводилося подавати камені майстрові, який будував сходи з буту. Іноді мені здавалося, що я правильно обрав, але майстер бачив краще, тому не раз мені казав: «Бачиш оцей виступ, він сюди не підходить».
Іноді нам тяжко знайти потрібний камінь. Але я певний, що в церкві достатньо тих «каменів», якими може скористатися Господь. І ми розуміємо, що для того, щоб Господь скористався нами, треба пройти через каменоломню, обтесування та інші процеси, які допоможуть нам досягнути успіху у своєму покликанні, у сім’ї чи навіть у чомусь матеріальному. Бо саме в цьому процесі шліфування відбувається диво.
Каменоломня милостині
Ми хочемо явного визнання. І хочемо, щоб це легко прийшло до нас. Про милостиню Ісус каже, щоб ми робили це таємно, а Отець, бачачи таємне, віддасть явно. Те ж саме стосується й нашого служіння. Іноді нам хочеться посіяти так, щоб усі бачили. Отак, ніби покласти насіння на поверхні ґрунту, щоб люди зрозуміли обсяг виконаної нами праці. Але той, хто дотичний до сільського господарства, знає, що такий посів не принесе плоду, бо насіння навіть якщо й проросте, то швидко зів’яне. Тільки зерно, яке посіяне в ґрунт і невидиме людському оку може прорости й дати плід. Воно має пройти через таємні процеси.
Пригадаймо, що було сказано Корнилію: «Молитва твоя почута і милостині твої згадалися перед Богом». Це те, що він робив, те, що сіяв у ґрунт, але воно принесло свій плід, свою винагороду.
Згадайте принцип: той, хто напоїть пророка, отримає нагороду пророка. Тобто якщо ви підтримуєте місіонера, якщо відпускаєте свою дитину, щоб вона потрудилася для Бога, ви спершу не бачите плоду. Іноді вам здається: нащо було марно витрачати гроші, краще б посидів удома й мені допоміг. Але там, на Полтавщині, Сумщині чи Харківщині, із їхньою допомогою було засіяно землі. І ті зерна, які поки що вкриті ґрунтом, у свій час дадуть свій плід. І, можливо, не тут, на землі, але в Царстві Божому ми обов’язково їх побачимо. І дехто почує: «Дякую, мамо, що ти відпускала свого сина чи доньку. Через них я отримав спасіння, моє життя змінилося. У мій дім прийшло благословення».
Написано, що той, хто чинить милостиню, позичає Господу. І Він у боргу не буде, а поверне набагато більше.
Каменоломня молитви
«Як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мт.6:5-6).
Іноді дивимося на сім’ю, на їхніх слухняних дітей і думаємо: «От повезло ж чоловікові». Але ми ж то не знаємо, скільки часу він проводить у молитві, щоб здобути це благословення. Ми не знаємо, як закінчуються їхні вечори — можливо, у читанні Біблії та молитві, що не завжди легко зробити, враховуючи втому й безліч справ.
Тобто ми можемо бачити певні зовнішні результати, за якими оцінюють успіх. Але сам успіх здобувається в каменоломні. Але чи часто ми спускаємося в цю каменоломню молитви, щоб добратися до джерела живої води та отримати підтримку для самого себе чи інших.
Нам важко, а точніше — неможливо змінити інших людей. Але в нас є каменоломня молитви, де ми можемо проходити процес обробки від Бога й разом з тим молитися за інших людей. Апостол Павло каже: «Будьте тривалі в молитві, і пильнуйте з подякою в ній!» (Кол.4:2). Тобто якщо ти спустишся в цю каменоломню на трохи, то великих змін не відбудеться.
Каменоломня посту
«А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мт.6:17-18). І це та каменоломня, яка робить наше життя більш цілісним і збагаченим.
Людина, яка вміє стримувати себе від чогось, зазвичай більш відповідальна, ніж та, яка не вміє себе дисциплінувати. Я не говорю про те, щоб просто не поїсти пів дня чи три дні. Я про щось більше — про вміння сказати «ні» своєму заради Божого.
Нам потрібні ці каменоломні, щоб ми могли вистояти в бурях і незгодах. Пригадайте Ісуса в Гефсиманському саду — місці поту, крові та сліз, яке стало Його каменоломнею й разом з тим болючим шляхом до перемоги.
Апостол Петро закликає: «Ви самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа» (1Петр.2:5). Тобто наша мета стати тим живим камінням. Не мертвим — таким, яке лежить там, де його поклали, а живим — яке будує духовний храм. І суспільство бачить цей храм, бачить кожен камінець на своєму місці, які виконують своє призначення в Церкві Христовій. Тому не біймося проходити через каменоломні, де відбувається шліфування. Це дасть нам змогу бути готовими для того, щоби Бог міг скористатися нами.