Робіть як для Господа

20.08.2018
1
6239

«І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві… І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!» (Кол.3:17,23).

Бог створив нас такими, що ми повинні щось робити, чи то словом, чи ділом. Якщо ж ми звемося Його дітьми, то повинні робити те, що Він велить нам робити. Він створив нас такими людьми, які повинні репрезентувати Його тут, на землі, щось роблячи в Його ім’я або від Його імені.

Будь-яка робота вимагає підготовки. А підготовка, як і сама робота, вимагає нашого часу. Це стосується роботи і словом, і ділом. Нарубати дров для бабусі або ж почитати книгу, щоб збагатити свій інтелект, — усе це вимагає часу й певних зусиль — фізичних чи інтелектуальних. Також будь-яка праця потребує належного інструменту. Повірте, що належний інструментарій потрібен і для роботи словом. І тоді ми гортаємо, шукаємо, досліджуємо, аби мати належний матеріал, щоб донести ввірене нам слово.

Працювати словом

Апостол Павло радить своєму учневі Тимофієві: «Поки прийду я, пильнуй читання, нагадування та науки!» (1Тим.4:13). Павло радить Тимофієві працювати словом, і це дуже актуально для сучасних проповідників, місіонерів, євангелістів, тому що нам Бог дав своє знаряддя, свій інструмент — слово, за допомогою якого ми повинні відкривати Божу волю людям, яким проповідуємо. Але для того, щоб нам готувати достойний якісний духовний продукт, потрібно працювати. Передусім апостол Павло згадує читання. І це дуже важливо для тих, хто служить словом. І читати потрібно не лише Біблію, а й іншу духовну літературу. Коли я читаю будь-яку книгу, і Біблію також, то маю під рукою чистий аркушик паперу, і якщо знаходжу якусь гарну ілюстрацію, цікавий приклад, мудру цитату, то виписую їх. І ці ідеї можуть знадобитися для проповіді й будуть під рукою в потрібний момент. Тобто ми повинні не просто полистати книгу, не просто її перечитати й поставити галочку — ось я зробив таку справу, а щось взяти для себе. Читаючи книги, ви матимете багатий словниковий запас та гарні ідеї для своїх проповідей.

Ми маємо схильність забувати, інші люди також, тому ми повинні час від часу повторювати для себе та інших те, що є насправді цінним, бо, як казали древні латиняни: «Repetitio est mater studiorum (Повторення — мати навчання)». Отже, повторюючи ту чи іншу істину, ми повинні спонукувати себе та інших перебувати в ній.

Про служителя також сказано, що він повинен бути здібним до навчання — і самому вміти навчатися, й інших уміти навчати. Одним зі способів навчання є наша проповідь. Це також робота словом. І, наголошу ще раз, для того, щоб підготувати якісний духовний продукт, ми повинні якісно та багато працювати. Я не раз згадую приклад (можливо, це й вигадана історія, але піднята проблема дуже актуальна) про пастора, який не дуже добре готувався до проповіді. Коли його прихожани запитали: «А коли ви готуєтеся до проповіді?», він відповів: «Поки йду з дому до церкви». А йти йому було 5 хвилин. Тому члени церкви подумали й придбали йому будиночок на іншому краю містечка, щоб у нього було більше часу для підготовки.

Проповідник повинен перейнятися текстом із Божого Слова, «завагітніти» ним. Він має відчути, що в ньому зароджується щось особливе, коли він читає ці слова. І він вже не той, яким був до того. Тому шукайте такі тексти, виношуйте їх із молитвою, щоб вони могли народитися як чудові змістовні проповіді, які торкнуться людських сердець. Хай вони не будуть недоношеними, хай народжуються проповіді, які будуть рости й зріти в серцях ваших слухачів у майбутньому. Тому що робота словом, особливо Божим Словом, надзвичайно серйозна та відповідальна. Користуйтеся перевіреним інструментом, перевіреними ілюстраціями — усім тим, що будуватиме. Не раз доводилося чати, як якусь слізливу історію різні проповідники передавали, додаючи до неї нові деталі, і, зрештою, її остаточний варіант дуже відрізнявся від першоджерела.

Актуальність написаного слова

Силу має також і написане слово. Наприклад, можна сказати, що місіонерство ранньої церкви породило богослов’я. Поширюючись, християнство стало стикатися з проблемою єресей і наклепів. І виникла потреба захищати себе. Першим богословом-апологетом можна вважати апостола Павла, який писав листи, у яких захищав істину й розкривав сутність християнського руху. Нам легше в цьому плані, тому що ми маємо написану Євангелію, з якої ми дізнаємося, що Бог любить, відповідає, благословляє. А далі ми вже в міру своїх сил та здібностей розповідаємо людям. Проте написане слово має, напевно, ще більший вплив, як промовлене. Одного разу я написав листа в газету «Зірка», вклав туди малюнок і свій вірш. Десь через два тижні мені прийшов конверт, на якому було написано: «Редакція газети «Зірка». В одну мить я став героєм школи, а цей лист і дотепер пам’ятаю.

Щоб навчитися висловлювати своє слово на папері, дружіть зі словниками, бо там є багато цікавого. Я не раз стикався з людьми, які використовували іншомовні слова, значення яких вони не розуміли. І ці гарні слова, які мали на меті показати цих людей більш мудрими, повністю випадали з контексту й звучали дуже смішно.

Тож не бійтеся висловлювати свої думки на папері. Цього від нас вимагає і ситуація, і час.

Робити ділом

Тепер про роботу ділом. Є, на жаль, такі люди, які «копати не можуть і просити соромляться». І — ні словом, ні ділом…

Що ж ми можемо робити для Господа? Чи має Він у чому потребу? Ні, Він не потребує нічого, бо є самодостатнім. Але Христос сказав: «Все, що ви зробили одному з малих оцих, зробили Мені». Ми не бачили Господа голодним, спрагненим, роздягненим, безхатченком. Такого не було. Але що ми зробили людям, які цього потребували, те вважається таким, що зроблено для Господа. І навіть того, хто дасть склянку води іншому в ім’я Господа, не втратить нагороди. Господь цінує тих людей, які щось роблять у Його ім’я. Але Бог бачить при цьому стан і мотивацію нашого серця.

Ось актуальні слова апостола Павла про роботу, але вже на себе, для задоволення власних потреб: «Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струдження й утому: день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію» (1Сол.4:9). Звісно, були в його житті ситуації, коли він служив, маючи підтримку від церков, але разом із тим він багато працював, щоб не обтяжувати інших людей і мати змогу самому задовольняти власні потреби.

Якість праці

Працювати якісно — це працювати як для себе, а якщо ще сильніше сформулювати — то як для Господа. Це передусім відповідально. Ще від Адама нам передалася здатність перекладати відповідальність на інших людей. Якщо я не встиг — то мене затримали. Якщо вирвалося якесь слово недобре — то довели. Якщо неправильно щось зробив — то недобре порадили. Є ще більше складні моменти, коли свою бездіяльність чи безвідповідальність ми підкріпляємо Божим авторитетом: «Повір, було сказано й у двох місцях підтверджено, що то не я винний… То Господь так допустив».

Працювати якісно — означає креативно, творчо, по-новому. Ми не повинні стояти на місці, а шукати нових підходів, цікавих методів. Ми повинні докласти максимум зусиль, щоб Божу ідею та Божу істину втілити якнайкраще.

Апостол Павло радить филип’янам: «Робіть усе без нарікання та сумніву» (Фил.2:14). Також дуже важливо знати час, коли потрібно робити. Можна робити щось, але не в той час — і це не матиме потрібного впливу.

Як не потрібно робити?

«Проклятий, хто робить роботу Господню недбало» (Єр.48:10). Прокляття — це не просто різке слово, сказане на чиюсь адресу. Згідно зі словником: «Прокляття — це різке засудження чогось, що межує з розривом стосунків». Прочитавши це визначення, я зрозумів, чому Христос вигукнув: «Боже мій, для чого Ти мене залишив?» Це сталося тому, що на Ісусі було прокляття всього світу, що й призвело до розриву стосунків із Богом.

Ще апостол Павло писав до солунян: «Бо ми чуємо, що дехто між вами живуть по-ледачому, нічого не роблять, а тільки вдають, ніби роблять» (2Сол.3:11). Ми живемо у вік імітації. Люди багато вдають — вдають щиру любов, коли є розрахунок, вдають, що працюють, перед начальством, а поза їхніми очима відволікаються на власні справи. На превеликий жаль, це стосується і християн. І серед людей часто ця імітація часто проходить, але Бог бачить нас справжніх.

«Не робіть нічого підступом або з чванливості» (Фил.2:3). Це не означає, що ми не повинні нічого робити, але значить, щоб були правильні мотиви праці. Звісно, Павло писав, що радіє, коли проповідують чи-то вдавано, чи щиро, проте, беручи до уваги конкретну особистість, Богу дуже цінно, щоб її мотиви були чистими.

Що робити?

Савл каже: «Господи, а що Ти звелиш мені робити?» Тобто дуже важливо знати, що хоче Бог, щоб ми робили. Отже, перше, ніж щось робити для Господа, потрібно знати Його самого. Про синів Ілія сказано, що вони не знали Господа й обов’язку священицького щодо народу. Вони виконували певні ритуали, але не зрозуміли суті того, що чинять.

Бог зацікавлений у тому, щоб ми робити так, як Він хоче. Він має одне велике бажання — щоб всі люди на землі спаслися й досягли пізнання істини. А я повинен зрозуміти, чи роблю саме те, для чого Бог сотворив мене. Я вважаю, що час від часу варто переглядати своє життя, свою стратегію служіння, щоб скоригувати її відповідно до Божої волі. Уявіть, що я найняв людей, щоб побудували мені гараж, а коли приїхав, то побачив, що мені побудували красивий сарай із віконечком і бруківкою навколо, бо, мовляв, вирішили, що він мені більше потрібен. Чи зрадів би я цьому? Ні, тому що доручав людям робити не те, що зробили вони. Саме тому ми постійно повинні узгоджувати з Богом свої дії, наскільки б ревними не були для Бога в тому чи іншому.

І ось що я помітив: якщо я роблю те, що чекає від мене Бог, то Він дає мені можливості й кошти, щоб здійснити цю справу. Той Господь, Якому ми служимо, каже: «Я знаю твої діла». І не просто діла, а й те, що стало мотивом цих діл. Тому все, що ви робите словом чи ділом, робіть як для Господа, згідно з Його волею й для Його слави — якісно, щиро, відповідально.

Микола Синюк, регіональна конференція «Голос надїі» (м. Суми)



  • Комментарий был удален.
    1. Додати коментар

      Пожертвувати