Три благословення воскресіння
«Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес!» (Лк.24:1-6)
Суттю Євангелії — Доброї Новини — завжди була звістка про воскресіння, звістка про те, що смерть — це не кінець для тих, хто повірив у Ісуса Христа. Це скоріше двері, які ведуть до вічності з Богом.
І я хотів би говорити про три найбільші благословення воскресіння. Звісно, їх є більше, проте сьогодні говоритимемо про ці.
Ісус не серед мертвих
І це перше благословення, про яке засвідчили жінкам два мужі в білих одежах, кажучи: «Чого шукаєте живого серед мертвих?»
Жінки йшли в місце, де були мертві, де були могили. Вони бачили розп’яття й смерть Ісуса. Тож для них Він був мертвим. Тому ангел ставить їм саме це запитання: «Чого ви шукаєте Живого серед мертвих?»
Ісуса не треба намагатися знайти серед мертвих. Його там немає. І наш Господь не просто живий. Він Саме Життя, і Він дає життя. Він не просто воскрес і вознісся на небо. Він воскрес — і пішов до Своїх: з’явився апостолам, Марії Магдалині, учням, які йшли в Еммаус, — тим людям, які почувалися розгубленими, обманутими, розчарованими.
Так само й нині Ісус приходить до людей, які в безнадії, які зайшли в глухий кут, утратили все й переживають неймовірний біль. Хтось утратив щось матеріальне, хтось — рідних чи близьких, хтось втікає від війни, а хтось під кулями відстоює нашу свободу. Усе це наша страшна реальність. Але Ісус приходить у наші з вами обставини як живий і Всемогутній Бог, Який може діяти в Києві чи Полтаві, у твоїй сім’ї та твоєму серці. Він там, де біль і несправедливість, розпач і біда, де люди потребують підтримки, любові, надії та підбадьорення.
Ісус серед живих, щоб служити нам, щоб вести нас дорогою життя. Він Сам про Себе засвідчив апостолові Іванові у видінні на острові Патмос: «Я Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки» (Об.1:17-18).
Ми служимо живому Богові
І це я назву другим благословенням воскресіння. Святкуючи день Воскресіння, ми не просто згадуємо події чи виокремлюємо певний день. У цій події, у цьому святі ми повинні бачити й свою відповідальність — служити Тому Богові, Який живий на вічні віки. У описі подій після воскресіння ми чуємо повеління, яке дали ангели жінкам. Нині воно актуальне й для нас. «Ідіть же хутко, і скажіть… що воскрес Він із мертвих» (Мт.28:7). Потім Сам Ісус повторив це повеління Своїм послідовникам: «Ідіть і навчіть всі народи».
Наше служіння Богові полягає в тому, щоб розказати всім людям про воскресіння нашого Спасителя. Це центральна ідея євангельської проповіді. Бо без воскресіння немає Доброї Звістки, немає надії, немає перемоги. Без воскресіння немає прощення гріхів і життя вічного. У Писанні сказано: «Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть».
Воскресіння Ісуса наповнює змістом християнську віру. Це перемога життя над смертю, гріхом і пеклом. І на Христі, зокрема на Його воскресінні будується Його Церква.
Воскресіння Христа — це гарантія нашого воскресіння
Перед тим, як воскресити Лазаря, Ісус мав розмову з його сестрами. «Промовив до неї (Марти) Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, — хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це? Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую…» (Iв.11:25-27).
Тобто воскресіння Ісуса — це не просто історичний факт. Ця величезна подія має прямий стосунок до кожного. Для людини, яка вірує в Ісуса Христа, фізична смерть — не трагічний кінець. Це лиш двері до вічного життя без болю й страждання, та до близьких стосунків із Богом. Така людина «повіки не вмре» або «хоч і вмре, буде жити».
Ніхто в історії людства не давав такої обіцянки. І ніхто з релігійних чи політичних лідерів не воскрес. І ніхто з них не міг проголосити, що той, хто вірує, житиме вічно. Це пообіцяти міг лише Той, Хто Сам воскрес.
Чи віруєш у це?
Це головне питання, яке поставив Ісус Марті. Воно звучить і до кожного з нас. Чи ти віриш, що Ісус дає життя? Чи ти віриш, що в Ньому перемога над смертю? І якщо ти можеш сказати так, як сказала ця жінка: «Так, я вірую!» — ти щасливий. І ти вже нині маєш вічне життя, бо після твоєї земної смерті обов’язково настане воскресіння.
Писання каже: «Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!» (1Кор.15:19). Тобто іноді людина, яка надіється на Христа, може бути нещасною. Але чому? Тому що вона сподівається отримати від Нього щось лише тут, на землі. Але все земне — тимчасове. Ісус же прийшов не лише для того, що дати тобі це короткочасне життя. Не просто допомогти в наших проблемах, хвилюваннях і болю, хоча й це Він робить. Але жодне благословення не зрівняється з тим головним, що дає Христос — спасінням вічної душі.
Зрештою Христос прийшов на землю не для того, щоб тут царювати. Він прожив серед людей 33 роки, щоб за них померти й повернути всім нам втрачені небеса. І саме туди Він повернувся через сорок днів після Свого воскресіння. І саме там Він чекає всіх нас.
Надія на воскресіння робить нас надзвичайно щасливими. Ісус не серед мертвих — Він живий. Він чекає, що ми будемо служити Йому на цій землі. А ще Своїм воскресінням Він гарантує, що після смерті й ми воскреснемо й будемо вічно жити з Ним.
І головне питання, яке нині ставить тобі воскреслий Ісус: «Чи ти віруєш в це?»
Михайло Роман, Церква «Нове Життя»