Постмайданний синдром
Роздуми про День подяки у Києві 17 вересня 2017
Потроху вщухають пристрасті, розбурхані подіями на Майдані 17 вересня. Що, власне, відбулося й чому? Коментарі вражають інколи своєю полярністю, інколи монолітною єдністю, ще б пак: ми це зробили! Про що йдеться?
Отже, євангельські церкви України спільно відзначали День подяки Богу за плоди землі, за врожай у контексті святкування 500-річчя Реформації, а ще – великий вечірній концерт на Майдані з участю багатьох відомих виконавців, і – Нік Вуйчич, мотиваційний спікер!
Що зроблено? Чи досягнута ціль?
1. Чи вдалося зібрати представників різних євангельських спільнот? Відповідь – так! Уперше за час незалежності!
2. Чи достатньо було їх на Майдані? Відповідь – так, рекордна кількість присутніх.
3. Чи подякували спільно Богові за хліб, за мир, за Україну? – Так!
4. Чи лунало вагоме, потрібне, будівне слово? – Так!
5. Чи було духовне єднання присутніх у братерській згоді й молитвах? – Так!
6. Чи до вподоби Богу єдність і спільна молитва Його дітей? – Так, «це добре й приємне Спасителеві нашому Богові…» (1Тим.2:3).
Цей список можна продовжити. Це справді духовний прорив євангельських спільнот, і його плоди ми побачимо в найближчому майбутньому, можливо, навіть у наступному місяці. Єдність народу Божого завжди була передумовою потужної дії Духа Святого. Так буде й цього разу!
А тепер до тих хто, квилить: «Ой-ой, нас так багато, а нас не помітили. А де ведучі телеканали, а де журналісти, а чого це так недбало PR-компанію провели, а чому не створили належної мотивації для світських медіа, а де наша влада, хоча б Київська міська, ой-ой-ой?..
Усі заспокойтеся – помітили на небі, помітили й на землі. Реакція Божа не забариться. Реакція на грішній землі характеризується українським народним виразом «їм заціпило», а все тому, що не сподівалися такого! З часом відпустить, оговтаються, напишуть. А з іншого боку – слава Богу, що «не помітили»! Маємо ж звичку «разом нас багато» скандувати, а ще трошки в променях слави покупатися. Це вже проходили, а вдруге на ті ж граблі наступати Господь не дозволив. Якось так…