Субота мовчання
Невже все закінчилося? А як щодо очікувань Ізраїлю? Невже Римська Імперія знову перемогла та розтоптала всю нашу надію?
Бездиханне, пошматоване й пробите Тіло Вчителя лежало в чужому, але недавно висіченому гробі. Привалено камінь. Поставлено печать. «Позбулися», — потираючи руки, тішили себе вчителі Ізраїлю...
«А ми думали були, що Він відновить владу Ізраїлю», — перемовляються розчаровані перехожі, мандруючи околицями Еммаусу та обговорюючи останні новини…
Проте гріб не стане домом для Вчителя. «Не даси Святому Твоєму побачити тління». Каміння не втримає силу життя. Римські сторожі не можуть замкнути двері надії.
Але це буде завтра.
А сьогодні потрібно лише надіятися та вірити, що все, що сказав Ісус — це правда. І Воскресіння буде головним аргументом усіх Його слів та заяв. Або ж не буде.
Інколи варто просто дочекатися Ранку.