Використати кожну нагоду
Продовжуємо разом із сім’єю працювати в м. Канів. Зараз наші діти на канікулах, але для дитячих клубів вирішили канікул не робити. Зібрання надалі ми проводимо в нашій хаті, інколи у Валі.
У березні я перебував у Івано-Франківську, де допомагав у проведенні ШОЄ (школа особистого євангелізму). Ця школа була і для мене підбадьоренням, оскільки перебував у спільності з братами-однодумцями, з якими разом робив перші кроки в служінні, які служили мені великим благословенням, коли навернувся до Бога. Праця в команді — це великий привілей. Протягом п’яти днів близько 30 братів і сестер навчалися як правильно доносити людям Добру Новину. Разом свідчили людям на вулицях, молилися за них. На вокзалі молилися за жінку років 50-ти, за чотирьох чоловіків у наркодиспансері, за двох юнаків у центрі міста. Дали номер служителів із тих місць, де вони проживають. Але найбільше мене вразила зустріч із двома дівчатами, які сиділи на лавочці. Одна з них відкрито говорила про те, що їй не подобається в батьках, зокрема те, що заставляють ходити в церкву. Вони уважно слухали і тут до нас пролунало запитання, чи вважаємо ми гомосексуалізм гріхом. Ми зачитали з Послання до Римлян, де про це чітко говориться. Якраз тоді тривав збір підписів до всіх гілок влади проти пропаганди гомосексуалізму і я зрозумів, що ця проблема серед молоді реальна. Думаю, що ця зустріч була важливою для цих дівчат. Пізніше у травні я знову їздив в Івано-Франківську область проводити ШОЄ.
Як і завжди відвідували хворих, роздавали газети, співали в місті, благовістили, відвідували церкви, проводили дитячі клуби, записували радіопередачу для місцевого радіо.
У травні нам допомагали троє братів і дві сестри із місіонерської школи, що проходить на базі церкви «Ковчег». Ми активно використовували кожну нагоду, щоб донести жителям Канева Добру Новину. Проводили дитячий майданчик в районі, де проживаємо. Роздали кілька сотень дисків з фільмом «Ісус очима дитини». Проповідувати групам людей, які чекали в черзі за морозивом, а також тим, хто відпочивав біля фонтану. Співали на ринку і в інших місцях, роздавали буклети, фізично допомагали людям.
Одного дня я розробив анкети, в яких були такі запитання: 1. Яка цінність людини? 2. Звідки з’явилася людина на землі? 3. Для чого людина живе? 4. Що відбувається з людиною після смерті? 5. Чи впливає світогляд на розвиток країн? 33 людини відповіли на ці запитання. 18 з них вірять, що Бог створив людину, 11 — вірять в теорію еволюції. 16 — вірять в загробне життя, 12 — що фізична смерть є кінцем існування людини. Один літній чоловік відповів, що тварина цінніша за людину, бо не робить такого зла. Деяким людям я коротко розказував про свій світогляд, про віру у вічне життя через Ісуса Христа. Намагався наводити різні аргументи. Через ці запитання є можливість хай і коротко викликати людину на діалог.
Приїжджала допомагати нам у праці Оля з Івано-Франківщини. Сестри провели перше сестринське зібрання на тему прощення.
У червні знову провели в Каневі зустріч з єврейською громадою. Показували їм фільм «Месія: пророцтва, які виконались». Після фільму мали спілкування за солодким столом. На цій зустрічі було десь 12-15 гостей.