«За Словом Твоїм, Господи!»
XXIV конференція місії «Голос надії»
13-14 липня 2023 року в церкві «Спасіння» с. Підгайці, що поблизу Луцька, з нагоди чергової конференції зібралося керівництво та місіонери «Голосу надії», а також партнери місії та служителі УЦХВЄ. Окрім 266 делегатів, захід зібрав багато зацікавлених місіонерським служінням гостей із місцевих церков та всієї України. Вперше за всю історію місії через причини, пов’язані з воєнним станом на конференцію змогли прибути лише половина усіх працівників. Решта — долучилися дистанційно через онлайн-трансляцію.
13 липня, четвер
Урочисте богослужіння-відкриття почалося о 18 годині, хоча з’їжджатися делегати почали ще з 14. До першої молитви закликав очільник місцевої церкви, яка гостинно приймала місіонерів, Микола Климчук. Він зауважив, що громада намагається зустрічати усіх гостей так, як зустріла б Ісуса Христа. «Ми зі свого боку готувалися, як могли, але найбільше хотілося б, аби Божий Дух злинув на нас, щоб панувала атмосфера Божої присутності!» — сказав пастор.
Упродовж конференції служили співом хор церкви Горохова, гурт «Левит» з Луцька та Марко Пишняк — пастор-акордеоніст із Старого Села, що на Рівненщині.
Проповідь заступника директора місії Віталія Оніщука стосувалася служіння пророка Іллі, яке припало на складний період в історії Ізраїлю. «Незалежно від політичної ситуації, пророк шукав слово від Бога, — зауважив пастор. — Саме у непрості часи церква повинна знати своє місце. Сьогодні — час, щоб люди побачили Бога та Його дію через церкву, яка служить і бере на себе відповідальність. І вони бачать!» Служитель звернув увагу на три фактори з історії Іллі, які привели до успіху: тісні стосунки з Богом, полагоджений жертовник та жертва, принесена згідно з Божим Словом.
Вітали конференцію старший пресвітер Хмельницької області Ростислав Мурах, заввідділу душпастирського служіння Богдан Левицький, та старший пресвітер Закарпаття Віктор Хрипта.
Про ситуацію на Донеччині розповів старший пресвітер області Анатолій Безкровний. «Коли почалася війна в 2014 році, ми стали проводити місіонерську школу і посилати місіонерів у прифронтові населені пункти. Як результат, на сьогодні відкрили 25 нових церков. Тепер багато наших територій окуповані, але вірю, що прийде мир і служіння продовжиться у звільнених регіонах. Ми вже сьогодні запрошуємо до нас місіонерів, нам дуже бракує працівників!» — наголосив пастор.
Першими словами директора місії «Добрий самарянин» Ростислава Боришкевича були: «Місіонери, дякую вам, що ви не залишили Україну!» Служитель прочитав уривок Пс.11:3 «Коли зруйновані основи, що зробить праведник?» «Але ми приймаємо Царство непохитне, Христової Церкви пекло не здолає, бо вона стоїть на Скелі!» — підкреслив він.
Місіонери з-за кордону, які не змогли приїхати на конференцію, передали свої вітання у форматі відео. Делегати вислухали звернення Руслана Вознюка (Іспанія), Петра Синюка, Андрія та Юлії Свірчевських (Хорватія), Віталія Маланчука (Швеція), Оксани Корнійчук (Чехія), Сергія та Ніни Луговських (Німеччина), Андрія Кохтюка (Польща), Олександра та Ольги Цибушкіних (ОАЕ), Павла Федорука (Ізраїль).
Директор місії Микола Синюк традиційно звітував про роботу місії, надавши статистичну інформацію за період повномасштабної війни. «Голос надії» розвинувся від невеликої групи в 1988 році до 500 працівників у передвоєнний час. Сьогодні кількість місіонерів скоротилася до 400, 300 із них — служать в Україні, охоплюючи 16 областей. Решта — це ті, які працюють закордоном у близько 20 населених пунктах. Причина зростання кількості місіонерів у Європі — в тому числі евакуація біженців під час війни. Загалом місіонери служать у 298 населених пунктах, останнім часом ними відкрито 26 нових церков, охрещено 361 особу. «Місіонерська праця буде затребувана аж до приходу Ісуса Христа, незважаючи на обставини. «Ідіть, навчіть і охрестіть — повеління, яке ніколи не втратить своєї актуальності!» — підсумував свій звіт Микола Синюк.
Делегати переглянули 15-хвилинний сюжет про служіння місіонерів під час війни. Усі відеоматеріали, використані в фільмі були зроблені працівниками місії, їхніми церквами. Також у ролик включені уривки інтерв’ю з місіонерами, опубліковані проектами «Крок назустріч», «Голос, що кличе», «Хроніки війни». Окремо було відзначено служіння капеланів та місіонерів, мобілізованих до складу ЗСУ, а також згадано працівників, які відійшли у вічність — Олександра Степанюка, Сергія Павлюка, Олександра Андреєва.
Наступною частиною конференції стало вручення посвідчень випускникам місіонерської школи. У 2022 році її закінчили 26 студентів. Звертаючись до новоспечених місіонерів, директор школи Іван Онисів процитував уривок 1Ів.1:14 «Пишу вам, юнаки, бо міцні ви, бо Слово Боже у вас перебуває і перемогли ви лукавого». Він побажав завжди тримати в серці Слово, яке даватиме перемогу в житті та служінні.
Вітаючи випускників та делегатів, старший пресвітер Волині Михайло Близнюк зауважив, що кожна конференція не тільки є відміткою вже пройденого шляху, а й засвідченням наміру рухатися далі. Він проповідував на основі Мк.16:20. «Господь стверджував ознаками Своє слово — не апостолів чи їхні дії, а саме Своє слово. Щоб бачити Божу дію, важливо позостатися в Його слові» — наголосив служитель.
«Служіть Господеві з радістю, жертвуйте з радістю — закликав перший заступник старшого єпископа Віталій Яцюк. — Там, де ви приходите, має бути свято, Божа атмосфера. Бо ви — носії Святого Духа, Божої присутності, і хай вона завжди супроводжує вас!»
Завершальну проповідь першого дня конференції виголошував старший єпископ УЦХВЄ Анатолій Козачок. «Місіонерство — це завжди цікаво, — сказав він, згадуючи власний досвід місіонерського служіння в Карелії. — Господь любить місіонерів, у будь-якій ситуації — Він завжди виручить!» Пастор закликав місіонерів бути сконцентрованими не на труднощах, а на Божих цінностях, покликанні та посланні. «Бережіть Слово у своєму серці, це дозволить пройти навіть через складні періоди життя і виконати своє призначення. Тоді Божа сила супроводжуватиме вас» — сказав він.
14 липня, п’ятниця
Другий день конференції почався із ранкового молитовного богослужіння. Старший пресвітер Житомирської області Іван Фещенко ділився власним розумінням того, як Бог діє в людині: спочатку Бог кладе на серце думку, потім вона стає мрією, нарешті Бог дає методи для її втілення. «Наше завдання — працювати старанно, використовуючи всі можливості сьогодення» — підсумував служитель.
Старший пресвітер Полтавщини Михайло Роман проповідував на основі Мк.5:25, беручи уроки з історії хворої жінки, яка доторкнулася до Христового одягу. «Якщо ти з вірою доторкнешся до Ісуса, то сила Божа доторкнеться до твого життя, — зауважив пастор. — Дуже важливо те, що ти говориш у собі, адже від цього залежать твої дії і твоє майбутнє. Якщо ти говоритимеш за Словом Його, Він здійснить Свою волю у твоєму житті».
Заступник директора місії Євген Мельничук зосередив увагу на уривку з Біблії, якого обрали гаслом конференції. Розмірковуючи про місіонерське служіння на прикладі риболовлі, описаної в Лк.5:5, служитель побажав: «Хай Бог допоможе діяти за Словом Його — тоді наш невод завжди буде повний!»
Делегати вислухали семінар «Як подолати травми війни» психологині з досвідом душпастирського служіння військовим Оксани Кокотень. «Як важливо саме зараз нести людям Христа, — наголосила спікерка. — Він єдиний може відновити і перебудувати травмовану психіку!» Також вона застерегла служителів брати на себе роль Бога при душепіклуванні, закликала до усвідомлення, що ми є лише інструментом у Його руках. На прохання слухачів було запропоновано ряд книг на тематику семінару: «Включіть свій мозок» Керолайн Ліф, «Чи винен у цьому мозок?» Едварда Велча, «Кризове консультування» Нормана Райта.
Наступною частиною конференції стали витупи делегацій із прифронтових регіонів, зокрема — Сумської, Дніпропетровської, Полтавської, Чернігівської, Запорізької та Луганської областей. Багато з них свідчили про те, як люди за час війни змінили ставлення до церкви, про наповнені доми молитви, про велику кількість розданої гуманітарної допомоги та душпастирської праці, про вдячність військових, яким проповідували Євангелію, про участь у відбудові зруйнованих населених пунктів.
Старший пресвітер Сумщини Віктор Клець зазначив, що за цей час в області було роздано 1500 тонн гуманітарної допомоги, охоплено благовістям 235 населених пунктів. Служитель пригадав момент, коли евакуюючи людей на захід України, доводилося зупинялися в різних містах: «Переселенці дивувалися: «Хто ці люди, що скрізь нас приймають, годують?» — «Це віруючі люди!» — відповідав я». «Раніше люди ставилися до місіонерів неоднозначно — дехто навіть не вітався, дехто підсміювався, — поділився місіонер Олександр Францевич. — Але коли недалеко від нашого дому впала бомба і не розірвалася, односельчани сказали: «Якби не ви, то наших хат, напевно, вже б не було. Будь ласка, не виїжджайте!» Федір Скулінець розповів про те, як намагався вивезти з окупації трьох своїх дітей, але російські військові їх не випускали. «Тоді мій найменший син спересердя сказав: «Хай би з їхніх танків усі болти порозліталися!» Думаю, Бог почув цю молитву, якою молилася велика кількість людей, і потім розліталися не тільки болти, а й гусениці, й башти…» — сказав він.
Відповідальний за місіонерську працю в Дніпропетровській області Володимир Герасимчук розповів про служіння переселенцям, які виїжджали з окупованих територій, та передав слово співпрацівникам. «За 10 років служіння в Нікополі наша церква налічувала 20 чоловік, — зазначив Петро Ковальчук. — Сьогодні на богослужіння приходять до 500 людей, тільки 300 з них можуть якось поміститися в домі молитви, решта — слухають на вулиці. Серед них є люди, які щиро шукають Господа. За час війни ми мали вже три водні хрещення». Володимир Федорук поділився реаліями проживання в зоні бойових дій: «За 40 км від нас розташовані ворожі війська. Внаслідок обстрілу нещодавно загинула дитина сестри з нашої церкви. Попри це, намагаємося допомагати людям, через нашу церкву пройшло понад 1000 переселенців. Роздали близько 16 тонн продуктів, багатьом допомогли пічками, генераторами».
Після обідньої перерви проповідував відповідальний за місіонерське служіння на Полтавщині Петро Устимчук. «Ми можемо робити в житті багато помилок, за словом Петра чи Катерини, чи когось іншого, — зауважив він. — Але наше гасло — «За словом Твоїм, Господи». І ми багато добра можемо звершувати саме в Його ім’я і за Його Словом!»
«На жаль, сьогодні 64% нашої області окуповано, — розповів відповідальний за місіонерську працю на Запоріжжі Петро Приходько. — Як наслідок, більшість місіонерів виїхали і служать в інших регіонах, лишилися тільки дві сім’ї. По суті ми опікуємося і благовістимо людям із наших територіальних громад, які евакуювалися і живуть у Запоріжжі. Також виїжджаємо у прифронтові населені пункти з допомогою».
За словами Олександра Руденка, відповідального за місіонерське служіння на Луганщині, 35 місіонерів, які служили в окупованій нині області, сьогодні працюють на Чернівеччині та Запоріжжі. Він розповів, як проповідь Божого слова приносить надію людям, які живуть на територіях поблизу фронту, про евакуації під обстрілами, про молитву, яка робить чудеса.
Капеланство стало окремим напрямком місіонерського служіння ще з 2014 року, але зараз воно актуальне як ніколи. «Дякуємо, що ви підтримували завжди — коли багато людей казали про нас: «Чого вони їдуть туди, де зброя? Чого одягають камуфляж? Вони ще віруючі, чи вже відпали?» Але змінивши вісон на піксель, церква не втратила своєї святості!» — з такими словами звернувся до місіонерів капелан «Голосу надії» Микола Шеремет. Він також зазначив, що лише 30% капеланської праці стосується безпосередньо військових. 70% — це робота з їхніми сім’ями. Тож закликав місцеві церкви активно допомогти саме на цій ділянці служіння.
«Мене часто запитують: «Чи не страшно вам їздити на передову?» — поділився Олександр Ружило. — Звичайно, страшно. Страшно — не повернутися, потрапити в полон, отримати каліцтво… Але ще страшніше — стояти осторонь у такий страшний для нашого народу час. І там, де страшно — особливо потрібно благовістити надію в Ісусі Христі». Капелан розповів історію чоловіка з християнської сім’ї, який познайомився з Богом уже на фронті. Він вижив, отримавши поранення, і потім свідчив: «Я бачив руки, які витягували мене!» Хоча нікого з побратимів поруч не було. «Подібних історій дуже багато, іноді мені самому важко повірити в чудеса, якими діляться хлопці» — сказав служитель.
Від самого заснування у «Голосі надії» працює інформаційний відділ, який співпрацює з місіонерами, висвітлюючи їхню працю — для звітності перед партнерами та популяризації місіонерського служіння. Окрім інтерв’ю та свідчень, які записують журналісти, місіонери й самі надсилають листи, фото та відеоматеріали в редакцію газети «Голос надії». Під час конференції відповідальний за відділ Юрій Вавринюк виклав короткий семінар, покликаний оптимізувати цю співпрацю. Зокрема йшлося про правила оформлення текстів, світлин та відеороликів.
Війна в Україні винесла на порядок денний безліч питань, які потребують детального осмислення. З цією метою у програмі конференції була передбачена панельна дискусія «Місіонерське служіння під час війни й після перемоги», під час якої бажаючі могли поставити запитання служителям. Перед початком дискусії єпископ Микола Синюк запропонував присутнім короткі вступні тези. Зокрема, він говорив про першу війну, яка почалася на небі, про духовну зброю, про владу наступати на ворожу силу, а також про найгостріші виклики останнього часу — біженці, втрати, руйнування… В дискусії також взяли участь Михайло Роман, Віктор Клець та відповідальний за місіонерське служіння на Житомирщині Сергій Тарасюк. Серед обговорених тем були: молитва за військових, хвилина мовчання у церквах, служіння сім’ям загиблих воїнів, душеопікунство постраждалих від бойових дій, відкриття церков під час війни, пробудження, які відбуваються на зламі епох та багато інших.
Перед вечерею місіонери та гості конференції взяли участь у спільному фото. Заключне богослужіння почалося о 19 годині. Першим проповідував редактор газети «Голос надії» Юрій Троць, який наголошував на цінності Божого Слова. «Господи, ми хочемо почути від тебе Слово, яке змінюватиме нас, нашу громаду, наше місто, нашу країну!» — молився він.
Свідчив місіонер із Болгарії Іван Серт. Зокрема він розповів про служіння постраждалим від землетрусу в Туреччині та благовістя серед мусульманського населення. «Чи були якісь катастрофи, землетруси, пожежі, війни, щоб церква не знайшла свого місця там? Вона скрізь, і її скрізь впізнають, — підкреслив служитель. — Я був на багатьох конференціях, і часто, коли запитували про те, чого найбільше не вистачає, то відповідь була: гроші, гроші, гроші… Тепер же я скрізь чую: працівники, працівники, працівники! Тому хочеться, щоб до наступної конференції в нас стало ще більше місіонерів».
Через відеозвернення конференцію вітали служитель зі Швеції, партнер місії Раулі Лехтонен та український місіонер, який багато років прослужив у Росії, але через війну виїхав до США, Ігор Москвич.
У своїй проповіді Микола Синюк учергове звернувся до гасла «За словом Твоїм, Господи!» «Божий вогонь сходить туди, де все виконується згідно з Божим Словом» — наголосив він, наводячи як приклад служіння пророка Іллі. «Послух Божому слову дозволяє нам діяти навіть всупереч природним законам. Боже слово змінює фізичний стан води, на яку стає Петро — і він вже стає не на воду, а на Божу обітницю! Шукайте Його Слово — і воно триматиме вас, як тримало до цього часу!» — закликав єпископ.
Заключну проповідь виголошував почесний єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко. На основі Біблії він описав духовний портрет місіонера, що складається з таких компонентів як посвята, покірність Богу, простота, приємний характер, пророче слово, чутливе серце. «Хай конференція послужить для вас кроком вперед, зміцненням на шляху, — побажав служитель місіонерам. — Будьте ближче до Ісуса, ближче до Його Слова, ближче до Святого Духа!»
текст: Дмитро Довбуш
фото: Віктор Мокійчук
Фотоальбом можна переглянути на сторінці місії у Facebook
Відеозаписи опубліковані на місійному каналі в YouTube
Фільм про служіння під час війни, створений до конференції: