30 років церкві в Конотопі
25 серпня 2024 року церква «Голос надії» у м. Конотоп (пастор — Олександр Устимчук) святкувала ювілей — 30 років служіння. Члени громади разом із гостями дякували Богові за пройдений шлях. Зокрема, свято відвідали старший пресвітер Сумського об’єднання церков Віталій Клець, старший єпископ УЦХВЄ Анатолій Козачок, гурт «Левит» (м. Луцьк), а також представники місцевої влади.
З історії церкви:
У лютому 1993 року для проповіді Євангелії в Сумську область з Луцька приїхали директор місії «Голос надії» Микола Синюк, його заступник Євген Мельничук, євангеліст Віктор Клець, тодішній редактор газети «Голос надії» Юрій Вавринюк та гурт «Євангельський голос», керівником якого тоді був Віктор Якимов. Одну з перших євангелізацій вони провели в Конотопі, поклавши початок місіонерській діяльності на Сумщині. Згодом від місії приїжджали інші місіонери та християнські гурти.
Ось що згадує про початок праці в області Віктор Клець: «Ми планували розпочати роботу з обласного центру, але Володимир Кірпічов, якого послали розклеїти афіші, зупинився в Конотопі. В цьому місті ми нікого не знали. Тому, коли приїхали проводити першу євангелізацію, поселилися в готелі. Була зима. Люди спершу неохоче відвідували служіння. Згодом познайомилися з членами баптистської церкви, які зраділи, почувши, що ми починаємо працю в їхньому місті, стали активно допомагати. Люди поступово стали приходити на служіння, дехто молився молитвою покаяння. Так ми зрозуміли, що потрібно тут продовжувати працю».
У травні 1993 року разом з іншими місіонерами в місто приїхав Олександр Устимчук. Спочатку вони в будинках культури вагоноремонтного та електромеханічного заводів показали фільм «Ісус», усім бажаючим роздали Євангелії та анкети для покаяння. Олександр залишився в місті, щоб спілкуватися з людьми, які заповнили анкети. Згодом він із сім’єю переїхав у Конотоп і став активно благовістити, запрошуючи різні гурти для проведення богослужінь в будинках культури, в трамваях, на стадіоні «Юність», на вулицях та у дворах міста.
Ось що згадує про ці роки Олександр Устимчук: «Їдучи в Конотоп, я не думав, що залишуся тут так надовго. Спершу це місто видалося мені дуже похмурим і якимось навіть страшним. Я поїхав просто з цікавості. Були важкі моменти, були часи відчаю, але я вдячний Господу, що він завжди був із нами. Віра в те, що Бог нас не покине й не залишись, вела мене всі ці роки, давала сили йти далі навіть тоді, коли ситуація здавалася безвихідною».
Згодом до праці долучилася вчителька недільної школи Віта Малій та регентка Наталія Кондратовець. У кінці 1993 року після євангелізацій, проведених гуртами «Авен Єзер» з Маневич, «Євангельський голос» з Луцька та «Маяк спасіння» з Липно, сформувалася група людей, які постійно відвідували богослужіння. А 27 березня 1994 року відбулося перше водне хрещення, яке прийняло 10 людей. Цей день і є датою народження церкви «Голос надії» в Конотопі. 24 липня того ж року відбулося друге хрещення, яке прийняли 8 людей. Декілька років підряд водне хрещення приймало по 10-20 людей.
Певний час місіонери використовували для служінь приміщення будинку культури вагоноремонтного заводу. Улітку 1996 року з допомогою місіонера Калини Дрогана вдалося придбати приміщення для дому молитви. Це був недобудований й уже напівзруйнований склад для прийому склотари. Будівництво тривало декілька років. Завершений дім молитви став центром прийому місіонерів, які приїжджали для праці в Сумську область.
У церкві створювалися нові сім’ї, народжувалися діти. Розвивалися служіння: дитяче, молодіжне, хорове, сестринське, вивчення Біблії, тюремне, недільна школа. Місіонерське служіння поширилося на навколишні села: Попівку, Вирівку, Козацьке, Духанівку, Юрівку, Землянку, Жовтневе, Шаповалівку, Певомайське і В’язове, а також на райцентри: Ямпіль, Буринь, Кролевець, Путивль. У 2012 році відкрилася дочірня церква в Бурині.
Сьогодні церква нараховує 104 члени. Від початку війни вона активно служить переселенцям, малозабезпеченим, військовим. Детальніше із працею громади можна ознайомитися за посиланням.