Церква «Святої Трійці» м. Рівне
відзначила 60-річний ювілей
У церкві «Свята Трійця» м. Рівне 21 жовтня святкували День подяки, а також відзначали 60-річчя від моменту утворення помісної церкви. На свято завітали міський голова міста Рівного Володимир Хомко, старший пресвітер Рівненського обласного об’єднання УЦХВЄ Олександр Коток, єпископ Микола Синюк та інші служителі області та об’єднання УЦХВЄ.
Єпископ Віктор Боришкевич закликав усіх присутніх до вдячної молитви. Пастор церкви смт Оржів Сергій Мельник запропонував зробити невеличку зупинку на своїй християнській дорозі, осмислити своє життя та служіння, адже колись Господь радив це робити Своєму народу: «На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!» (Єр.6:16).
До слова були запрошені «ветерани служіння» – ті, чий шлях слідування за Господом нараховував вже декілька десятиліть. Василь Федорук розказав вірш, хор та гурти співали пісні. Присутні мали змогу почути або пригадати історію церкви «Святої Трійці», яку зачитував Віктор Дем’янович Боришкевич.
Всередині 50-х років в м. Рівне проживало лише декілька сімей та одиноких юнаків і дівчат п’ятидесятницького віровчення. У місті в цей час існувала тільки одна громада протестантського напрямку – Церква євангельських християн-баптистів. Брати й сестри почали відвідувати п’ятидесятницькі церкви навколишніх сіл, яких у цей час було вже багато. Вони таким чином знайомилися з іншими братами й сестрами з міста Рівне. Незабаром створилася духовна сім’я віруючих-п’ятидесятників, які добре знали один одного. І на початку 1958 року постало питання щодо проведення богослужінь в м. Рівне. У зв’язку з цим була скликана бесіда за участю братів із навколишніх громад, у ході якої керівником громади було обрано брата Миколу Красуна, а місцем проведення богослужінь у Рівному стали власні будинки та квартири віруючих. Зібрання проводили при зачинених вікнах, з неголосним співом, щоб не видати себе КДБешникам.
Першим постійним місцем молитви церкви, яка потім отримала назву «Святої Трійці», був будинок Бориса Адам’юка, що знаходився по вул. Млинівській, 118 в с. Золотієві (у 1968 р.) Саме в цей час організувався хор, кількість членів постійно зростала. Знову гостро стояла проблема з приміщенням. Після тривалих молитов і клопотань перед владою все ж таки була виділена ділянка по вул. Поліщука 1. У цей час служіння вже доводилося проводити у наметі. У червні 1994 року було завершено будівництво молитовного будинку, розміри якого грандіозні – 18 метрів на 42 метри. До недавнього часу це був один із найбільших молитовних будинків християн віри євангельської в Україні.
Коротко згадавши пройдений шлях, з словом привітання до присутніх звернулися мер міста Володимир Хомко, пресвітер церкви «Молодіжна» Андрій Стецяк, директор західного відділення Українського Біблійного Товариства Віталій Войтович, директор Київського біблійного інституту Сергій Манелюк та інші.
Старший пресвітер Рівненського обласного об’єднання Олександр Коток, взявши за основу місце із Писання: «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру» (Євр.13:7), виокремив ряд позитивних рис, які були притаманні Церкві Христовій декілька десятиліть тому назад. Ці риси варто перейняти і сучасному поколінню християн, а саме: перша любов, страх Божий, твердість переконань, гостре есхатологічне очікування, орієнтованість на вічні цінності та жертовність. «Ми маємо багату духовну спадщину знань, досвіду, добрих традицій. Не нехтуймо ними», – наголосив Олександр Адамович. Привітавши усіх присутніх зі святом, він закликав до щирої молитви.
Заключне слово промовляв директор місії «Голос надії», завідувач Відділу місіонерства УЦХВЄ Микола Синюк. Єпископ нагадав цікаву подію, яку описує апостол Іван: «А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени. І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса» (Iван.12:20,21). Ці люди, як і тисячі інших, були на святковому богослужінні. У кожного були свої бажання, вони були різними. Але у цих людей виникло правильне бажання – побачити Ісуса. «Нехай ці слова закарбуються у ваші пам’ять, нехай і у вас завжди буде таке бажання. Ісус сьогодні і повіки! Тільки з Ісусом маємо теперішнє, тільки з Ісусом матимемо майбутнє», – перед молитвою звернувся до усіх присутніх Микола Петрович.
Церква «Святої Трійці» пройшла значний відрізок шляху, подолавши різні труднощі та випробування, вона зберегла євангельську віру. Ця віра й досі передається там у проповідях, піснях, віршах, ділах. Згадуються слова Ісуса, адресовані Філадельфійській церкві: «А що ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу від години випробовування, що має прийти на ввесь всесвіт, щоб випробувати мешканців землі. Я прийду незабаром. Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав» (Об.3:10,11).
Олександр Геніш, chve.org.ua