Відійшов у вічність Андрій Семенюк

13.09.2021
0
555

7 вересня 2021 року після захворювання на covid відійшов у вічність багаторічний спонсор та партнер місії «Голос надії» Андрій Семенюк. Понад 25 років він підтримував служіння місіонерів.

Андрій Карпович народився в 1942 році в с. Кукли Маневицького р-ну, у сім’ї євангельських християн. Став свідомим християнином у 16 років. Емігрував у США (м. Редмонт, Вашингтон). Служив пресвітером Першої української п’ятидесятницької церкви в м. Рентон. Активно займався місіонерством — проповідував, матеріально підтримував місіонерів та залучав до цього служіння багатьох християн в Америці. Регулярно відвідував Україну в справах місіонерства.

Місія «Голос надії» висловлює щирі співчуття дружині Людмилі, 13-тьом дітям Андрія Карповича, усім родичам та друзям.

«Якось по особливому у ці дні звучить у мені мелодія пісні: «Много в мире скорбей, много в мире тривог. Мы теряем друзей на развилках дорог…», — написав директор «Голосу надії» Микола Синюк. — На черговому перехресті часу, з відрізка земного шляху, довжиною у 79 років, піднявся до просторів Вічності брат, служитель, місіонер — Андрій Семенюк, або, як ми звикли його називати під час місійних подорожей, просто — Карпович. Сьогодні говоримо «він був…» — у минулому часі. Ще не до кінця усвідомлюємо гіркоту втрати й торжество зустрічі в небі сподвижника Христового, співпрацівника й щирого друга місіонерів «Голосу надії». Наше служіння продовжується без нього… Сердечні співчуття дружині, дітям, внукам — великій і благословенній родині Семенюків. Земний шлях брата Андрія — шлях мужності у радянських концтаборах, шлях вірності й твердості духа, шлях гідний для наслідування! «Помните своих наставников, которые обращались к вам со словом Божьим, и, помня о том, как они закончили свои жизни, следуйте их вере.» (Евр.13:7). Мабуть ці слова якнайточніше передають історію земного шляху брата Андрія. До зустрічі!»

До вашої уваги інтерв’ю з Андрієм Семенюком, яке було надруковане в газеті «Голос надії» 2013 року.

Інтерв’ю 2017 року в журналі «Благовісник».

 

 

 



Додати коментар

Пожертвувати