«Чи любиш ти Мене?..»
Х з’їзд християнської молоді Волині

30.08.2021
0
292

Запитання Ісуса Христа до апостола Петра при першій зустрічі після воскресіння — «Чи ти любиш Мене?» — адресувалося кожному, хто брав участь у ювілейному з’їзді християнської молоді Волині, який проходив із 4 по 8 серпня 2021 року в с. Брунетівка, що неподалік від Ковеля.

Щороку (за винятком карантинного 2020-го) волинські хлопці та дівчата збираються разом, щоб глибше дослідити Писання, почути досвід інших та поділитися власним. І все це в поєднанні з не менш важливою метою — побути в спілкуванні та молитві один із одним.

Ці 5 днів життя в наметах без доступу до інтернетмережі для декого стали переломними. Дійсно, коли хоч і перебуваєш в не найкомфортніших умовах для тіла, але постійно спілкуєшся з одновірцями, насичуєшся Божим Словом на служіннях, маєш достатньо часу для гарячої молитви — то багато чого переоцінюєш. Під іншим кутом оглядаєш власний стиль життя, виважуєш кожен інтерес і справу щодо їхньої цінності перед Богом. Що там казати, навіть такі звичні речі, як тепла постіль і гарячий душ, починаєш сприймати по-новому, із вдячністю.

Проте найцінніше, що можна отримати на таких з’їздах — це сповнення Святим Духом. Воно починає змінювати серце, світогляд — і повертаєшся додому новою людиною. Бог дуже багато говорив до молоді через проповіді, пісні, вірші та пророцтва.

У програму заходу входили богослужіння з участю молодіжних служителів із різних регіонів України, хорів та музичних гуртів, семінари, молитви, відповіді на питання молоді, спілкування та спів біля багаття. Усі спікери зосереджувалися на основній темі: «Чи люблю я Бога?»

Єпископ церков ХВЄ Волині Михайло Близнюк, відкриваючи з’їзд, сказав, що любов до Бога проявляється через бажання бути з Ним у єднанні через послух та виконання «бажань» Бога, які записані в Біблії.

Це саме питання, але в інший день з’їзду, підняв пресвітер Володимир Грицак. «Любити Бога — це любити ближнього, тобто батьків, сестер, братів, сім’ю, сусідів… Любити Бога — це любити Його Слово. Любити Бога — це робити справи милосердя. Любити Господа — це служити Йому. «Кого мені послати?» — одного разу прозвучало питання на небі. «Ось я, пошли мене», — була відповідь. Ісус віддав Себе за нас і цього ж чекає від нас», — сказав він. Служитель, згадавши ефеську церкву, яка залишила свою першу любов, зауважив: «І ми часто залишаємо її, коли холоднішає наше спілкування з Богом».

«Коли ми говоримо про любов до Бога, йдеться не про земну любов. Це не про любов до квітів, до рідної землі, до близьких людей... Це щось більше — це жертовна любов, агапе, — зауважив старший єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко. — Але наша любов до Бога — це тільки зворотна реакція на Його чудове батьківське серце. Нашої заслуги в цьому — нуль, бо «Він перше нас полюбив».

Директор місії «Голос надії» Микола Синюк нагадав молоді історію про двадцятип’ятирічного царя Єзекію, який, маючи нечестивого батька беззаконника Ахаза, усім серцем полюбив Господа. Він ламав традиції невірних правителів, чим догоджав Богу, але й в його життя прийшло випробування — прихід ассирійців. Єзекія, аби уникнути війни, дав як викуп 7,5 т срібла та 750 кг золота з храму. Це були всі скарби царського дому, яких, зрештою, виявилося мало. У фіналі історії цар бере лист із погрозами від загарбників і йде в той самий храм, який зовсім недавно знівечив, забравши дорогоцінності, щоб вилити душу й все розказати Господу. «Сьогодні ми — уособлення Божого храму, сьогодні ми — царі й священики, як говорить послання до євреїв, і сьогодні ми маємо війну зі світом. Є й інший вид війни — війна гібридна, яка ведеться знаряддям підкупу та підступу. Саме такого типу боротьба ведеться за нашу душу. І важливо пам’ятати, що в таких справах ніколи не можна торгуватися. Скільки б викупу не дав — ассирійці повернуться за ще більшим, тому краще відразу йти до Господа. Не торгуйте скарбами вашого храму! Не повторюйте помилок Єзекії!» — закликав єпископ.

Заступник єпископа області Василь Паламарчук зауважив, що любов до Бога виміряється тим, яку частину своїх сил ми віддаємо для Нього, адже сказано: «Люби Бога всією силою»!

Диякон луцької «Церкви Христа Спасителя» Юрій Кравчук проповідував на тему «Стриманість». Він зауважив, що Біблія закликає нас стримуватися, зокрема, від духовної їжі диявола. Сидрах, Мисах і Авед-Него стримувалися від їжі, яка, очевидно, одуховнювалася посвяченням ідолам, і Бог споглянув на їхню жертву, на їхню стриманість. Йов стримував своє око — і це було приємним для Господа. Діна вийшла тільки подивитися. А що, хіба не можна дивитися? Ні, не можна. Бо виявляється, що така негріховна дія може призвести до великої біди. «Тепер усе наче закликає: «Глянь!», але, ніби в рекламі, маленькими літерами написано: «І втрать силу». Тому стримуйся, розвивай стриманість. Біблія постійно нас цьому вчить: стримуй ногу від дому твого товариша, щоб він тебе не прогнав; стримуй язика, щоби бачити добрі дні; стримуй духа, щоб не стати Гаманом, який у гніві робив страшні речі… Стриманість ­— це будівництво твого особистого муру для захисту від спокус!» — підкреслив служитель.

Керівник Молодіжного відділу УЦХВЄ Іван Білик наостанок підняв актуальну тему, яка спонукала молодь перевірити свої мотивацію та фундамент віри: «Що спонукає нас іти за Христом?» Він сказав, що хтось чекає від Ісуса фінансового благополуччя. Хтось — боїться, щоб нічого поганого не трапилося, якщо буде жити «поза церквою». Для когось — важливо бути приналежним до церкви, бо тут є добрі люди, які завжди допоможуть. Ще один мотив прямування за Христом — певний кар’єрний ріст: диякон, пастор, єпископ. Чи правильні ці мотиви? Звичайно, що ні. Правильний мотив може бути тільки один — я іду за Господом тому, що люблю. І саме він має ціну. Чи готові ми заплатити ціну за своє слідування за Ісусом? Декому здається: якщо він пішов за Христом, то обов’язково щось має за це отримати. «Я — Тобі, а Ти — мені» — це уявлення про стосунки з Богом фарисея з притчі про митника й фарисея. Із цієї історії можна зробити висновок: Богові не так важливі наші справи, як усвідомлене ставлення до Нього, мотив, стан серця. Тому митник — більш оправданий. Ще одним доречним прикладом є історія про жінку, яка пожертвувала дві лепти. Коли ми готові віддати найдорожче — Бог виконає нашу мрію. Якщо ти принесеш у жертву свою мрію — отримаєш її виконання. Інколи задумуємося: а що не так із моїм слідуванням за Тобою, Боже? Петро запитує: «А як же Іван?» Ісус відповідає: «У нас з Іваном свої стосунки, а з тобою — свої. Фокусуйся на Мені, Ти йди за мною». Гехазі переживав, що Єлисей втрачає можливість «заробити» на Нааману, фокус його уваги був на тому, як отримати прибуток. Каїн ставить претензії не Богу, а брату. Каїне, але ж це Бог не прийняв жертви, до чого тут Авель? Людина, яка фокусується не на Христі, отримує недобрі наслідки. Перевірмо себе, свої мотиви, свій фокус слідування. Це ніколи не буде зайвим. Даймо в серці відповіді на запитання: «Яка моя мета слідування за Христом? Чи можу я посвятити Ісусу все своє життя?»

Лілія Дудечко

 

Запитання учасникам:

 Які враження у вас лишилися після з’їзду?

— З’їзд дав мені нові знайомства. Я не знав більшості учасників, і за 5 днів із багатьма познайомився й навіть знайшов нових класних друзів. За час з’їзду я зблизився з Богом. У буденному житті не знаходив стільки часу для розмови з Богом та читання Слова, як під час з’їзду. Отримав відповіді на важливі для себе запитання. Теми всіх семінарів були актуальними, і з кожного я почерпнув щось важливе. Ну і, звичайно, я відпочив у компанії класних людей. На мою думку, такі заходи зближують людей з Богом, а також між собою.

Роман, 15 років

— Багато людей із мого оточення шукають мету життя, покликання та й самого себе загалом. Дехто ревнує про хрещення Святим Духом. А хтось досі думає, який шлях обрати. З’їзд дав відповіді на частину цих питань. Зокрема, для себе я взяла урок: наскільки це добре — молодість посвятити Богу. І не обов’язково їхати хтозна-куди. Можна бути місіонером і на своєму місці.

Ірина, 15 років

 З якими викликами, на вашу думку, стикається сучасна молодь?

— Я вважаю, що жодне покоління не стикалося з такою кількістю розпусти, лицемірства та гри на публіку. І все це пропагується довкола тебе, на екрані твого телефону. Ще одна проблема — популяризація розкішного життя, через що люди «вдарилися» в заробітки, забуваючи про життя духовне.

 Павло, 21 рік

— Я думаю, що велика проблема тепер — нерозуміння молоддю, що те, що модно — не завжди правильно й потрібно. Багато моїх ровесників шукають собі пару з 14 чи 15 років, бо так модно. Так диктує світ. Але чи потрібно?

Роман, 16 років

— Мені здається, що відсутність критичного мислення, рух по шаблону — це одна з основних проблем молоді тепер. Мало хто ставить питання собі: чи потрібно мені те чи інше? Для чого? Тому, я вважаю, молодь потребує наставників, духовних батьків, які б наставляли, ділилися досвідом.

Катерина, 20 років

— Я приїхала до Луцька з іншого міста й довго не могла знайти друзів у новій церкві. Я думаю, це теж певна проблема в сучасному світі, адже після служіння у великих церквах усі біжать додому. Ми втрачаємо спілкування. Завдяки цьому з’їзду я отримала масу нових знайомств і поглибила стосунки з давніми знайомими.

Ольга, 25 років

 



Додати коментар

Пожертвувати