Руслан Шклярук: «Потрібно сіяти добре та вічне в юні серця»

30.11.2024
0
140

Руслан Шклярук — з 2018 року відповідальний за служіння підліткам у церквах Волинської області, один із організаторів християнських підліткових коледжів «Тимофій» та «Світло». У 2009 році Руслан мав перший досвід духовної праці зі старшими дітьми. «Коли я потрапив на підліткове спілкування, — каже він, — то побачив, що діти відкриті, охочі слухати, спраглі до знань, піддаються впливу. З одного боку — це небезпечно, тому що в них можна посіяти не тільки хороше, але й погане. Саме тоді я зрозумів доцільність та велику відповідальність цієї праці: поки є можливість, потрібно сіяти добре та вічне в юні серця». Із 2012 року Руслан відповідав за підліткове служіння в «Церкві Христа Спасителя» м. Луцьк: «Переді мною був відповідальним Руслан Фарина. Завдяки йому я побачив структуру роботи, він передав мені базові знання, навчив, як працювати з командою».

— Чого найбільше потребують підлітки сьогодні? 

— Коли ми тільки починали працю з підлітками, вони мали одні інтереси та виклики, а сьогодні вже інші, все змінилося через вплив інтернету. Але завжди залишається актуальною потреба дітей у спілкуванні. Це для них чи не найважливіше. І якщо ти, незважаючи на всю зайнятість, приділяєш підліткам увагу та якісний час, то майже відразу бачиш, як вони відгукуються. Спілкування на рівних дає змогу побачити їхні проблеми, і тоді ти можеш допомогти.  

А ще — варто дати зрозуміти підліткам, що вони потрібні. Я люблю нагадувати біблійну історію про Самуїла. Бог заговорив до хлопця, коли йому було 12-13 років. Він був потрібен Всевишньому в юному віці. І ми, відповідальні за це служіння, даємо зрозуміти молоді, що вони нам потрібні. Від усвідомлення цього вони відкривають серце для нас і наших слів.  

— Які труднощі виникають при налагодженні комунікації з підлітками? 

— По-перше, усі ми виховуємося в різних сім’ях. Коли підлітки приходять до тебе, ви розмовляєте — і відразу ж відчувається атмосфера їхньої сім’ї, церкви, друзів, із якими вони спілкуються. Звідси дружелюбні чи недружелюбні молоді люди, довірливі й не дуже. Насправді є багато розчарованих, тому що, наприклад, батьки мало уваги приділяли. І якщо ти, як відповідальний, зробиш так само — дитина ще раз розіб’ється. Там шукала — не знайшла, сюди прийшла — те ж саме.  

У багатодітних сім’ях батьки не завжди можуть приділити багато уваги, але діти з таких сімей більш комунікабельні та відкриті. Якщо приходить замкнута дитина, яка при спілкуванні побачила, що ти їй бажаєш добра, — вона відразу починає розкриватися й змінюватися: біжить на спілкування, комунікує з ровесниками. І це, звичайно, утішає, приємно бачити зміни.  

— Ти один із організаторів коледжу «Тимофій», школи «Світло». Розкажи про їхню мету та особливості?  

— Разом із Вадимом Хлистіком (відповідальним за працю з підлітками в Луцькому районі) та Андрієм Ходорчуком (на той час директором Волинської філії КБІ) ми побачили потребу підлітків у навчанні. У цей період життя в них закладається моральна основа, що впливає на їхні доленосні рішення. За статистикою 82% людей, які приймають водне хрещення (із християнських і нехристиянських сімей), вирішили зробити цей крок у 14-15 років. Цей факт спонукав нас організувати «Коледж «Тимофій» на базі церкви «Спасіння» м. Луцьк. Навчання включає 4 сесії на рік, сесія триває тиждень. Успіх «Тимофія» стимулював нас розвиватися. Тож через два роки я передав Вадиму Хлистіку директорство, бо побачив, що потрібно розширятися.  

Вирішили започаткувати на базі «Церкви Христа Спасителя» навчання для підлітків у новому форматі. Спочатку створили шість груп по 20-30 підлітків, які збиралися в різних куточках нашого міста. 2022 року ми поставили за мету об’єднати всіх підлітків нашої церкви віком 14-16 років — і стали збиратися в одному місці. По-перше, це для того, щоб вони могли здружитися, адже невдовзі стануть молоддю церкви. Якщо вони знатимуть один одного, розумітимуть сильні та слабкі сторони, таланти, то зможуть продуктивніше служити в майбутньому.  

По-друге, хотілося запалити в їхніх серцях ревність. Ми започаткували школу для проповідників, вчили й показували, як треба служити. Коли мені кажуть, що мої підлітки слабко проповідують або не дуже компетентні в біблійних питаннях, я відповідаю, що основна мета — запалити їх. А все інше з часом будемо покращувати. «Світло» — це навігатор, який допомагає зробити перші кроки до Господа, до служіння, зрештою, стимулює рухатися в правильному напрямку.   

Третя мета — закласти основу. Раніше кожен відповідальний за групу вибирав актуальні теми й розглядав їх із підлітками. Зараз ми об’єднали сили та взяли загальний напрямок. Працюємо разом, щоб закласти одну основу, одне бачення, одні доктрини нашого вчення. Коли діти переходять у вікову групу молоді, то мають чітку позицію щодо багатьох питань. 

Четверта мета — «спорядити», запропонувати умови, які б сприяли тому, щоб у 14-16 років діти знали, які мають дари, бачили себе в певній сфері служіння. Чим ближче до випускного, тим активніше вони ставлять собі запитання: «Що далі робити, куди рухатися?» Ми стараємося допомогти, спрямувати їх відповідно до особистих талантів та вподобань. Сурдопереклад, спів, проповідь, добрі справи — обирай.

— Як проходить навчання у школі «Світло»? 

— Насамперед ми вибрали найкомфортніший для підлітків час — це субота. Хоча це нелегкий день, але заради якісного часу разом підлітки готові зробити всю свою роботу до 16:00. 

Роздуми про служіння підліткам під час написання дипломної роботи привели мене до поняття «різноманіття». Цей період швидкий, бо діти постійно в русі, тож одноманітні спілкування — це важко для них. Потрібне щось нове, тому першу програму для «Світла» розписували на два місяці. Ми усвідомили, що без фізичних вправ — нікуди. Хтось виховувався в сім’ї, де батьки читають Біблію, організовують навчання для дітей, де підтримують духовний розвиток, але є багато тих, хто ази християнства отримує в нас. «Тверда їжа» заважка для них. Тож аби охопити всіх і всім було цікаво, ми ввели спортивний гурток. Саме спорт та виїзди на природу допомагали здружитися. Там проявлялися характери, вони самі починали бачити себе, а ми допомагали їм ставати кращими. 

Кулінарія, різні майстер-класи — усе для того, щоб час спільності не був одноманітним. Паралельно вивчається Боже Слово, а ми, у свою чергу, робимо висновки з кожного виду діяльності. Багато християн не розуміють такого підходу, але коли своїх дітей навчаєш, то заохочуєш їх, обіцяєш купити цукерку, іграшку, телефон тощо. Наша мета — донести найголовніше — Боже Слово, і в цьому другорядні речі дуже допомагають. Викладаються теми, приходять служителі, проводяться дискусії, організовуємо практику в маленьких церквах, де підлітки можуть робити перші кроки в проповіді, співі. Там їх не осудять, навпаки, благословлять. У маленькій церкві, де буває мало гостей, їх дуже раді бачити.  

— Які результати навчання? 

— Ми дуже багато кудись їздимо, перед тим ретельно готуємося. Пригадую, як випала нагода поїхати до місіонерів, а місцевий пастор сказав: «Завтра всі хлопці будуть проповідувати». Не всі це вміли, але завдання пролунало твердо, впевнено, і дійсно була потреба, щоб служили всі. Дехто до четвертої ранку сидів із Біблією, записував свої думки, складав проповідь, і наступного дня всі проповідували. Ми побачили, що це чудовий стимул для них — прикладати більше зусиль. Сьогодні зі «Світла» вийшло 17 проповідників, декілька співочих гуртів, співаків та гітаристів. За два роки виховалося покоління, готове служити. Для прикладу, цього року дев’ять наших підлітків волонтерили в таборі «Єдність», допомагаючи людям із інвалідністю. Це нелегка праця, але вони змогли на себе взяти цю відповідальність. 

2024 року мали перший випускний: хлопці та дівчата виросли не лише фізично, вони мають фундамент, який триматиме їх до кінця життя. Зараз вони ставлять питання: «Що нам робити далі?» Це відповідь на наші молитви та виконання цілей, які ми ставили — щоби підліток став думати, шукати себе в церкві та служінні. Вони підходять і прямо говорять: «Ми хотіли б працювати в підлітковому служінні, у таборах, вести недільну школу». Ця молодь готова до служіння, має основу, пройшла навчання, навіть здобула певний досвід. Звичайно, є над чим працювати, але якщо вони пізнали Того, Який змінює, тоді легше змінюватися.  

— Ти часто ділишся досвідом, як працювати з підлітками. Виділи основні моменти, які потрібно знати тим, хто має справу з дітьми цього віку.  

— Основне — постійність. Ти не зможеш підлітку пояснити, що затримався на роботі. Він тебе не зрозуміє, бо ще ходить у школу. Не поясниш, що в тебе сім’я, діти і таке інше. Це зрозуміє молодь, це зрозуміють старші, але не підліток. Тож або ти за ним біжиш, або він за тобою. Коли ти не задаєш темпу, він буде задавати, і ти будеш рухатися за ним. Але коли знаєш його бажання, проблеми, виклики та відповідаєш на них, то він за тобою біжить. Для цього потрібна постійність.  

До прикладу, якщо рідко поливати вазон — він засохне. Так само з підлітками. Вони, як губка, постійно вбирають. Треба кожного разу мати, що дати, тримати їх у тонусі, у ритмі. Через це спостерігаємо, що відповідальні виснажуються. Ми люди, а отже — втомлюємося. Тому насамперед рекомендую працювати не поодинці, а командою — один втомиться, інший підстрахує.   

— Яке майбутнє цього служіння? 

— Хотілося би більше й більше розвиватися в цьому, рухатися далі. Відповідальні з інших церков часто просять програму або запитують, як проводимо спілкування. І добре, що в нас є сторінка в інстаграмі — @svitlo.balka. Я даю їм посилання: заходьте, дивіться, використовуйте ідеї, програму. До слова, у формуванні програми для «Світла» задіяні 11 осіб.

Потрібно більше інформації для підлітків у соціальних мережах. Зараз ми працюємо над тим, щоб створити інстаграм-сторінку, корисну як для християнської молоді, так і для невоцерковлених підлітків. Діти дуже багато часу проводять в інтернеті, і ми не можемо їм цього заборонити. Тому потрібно досягати їх там.

У Біблії написано: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Пр.22:6). Саме в юнацькому віці треба закладати основи світогляду. І тому ми над цим працюємо. Дай, Боже, нам сили! 

Розмовляла Наталія Носалюк, vhve.com.ua

 



Додати коментар

Пожертвувати