Чому нам потрібен Спаситель?
«І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів» (Мт.1:21).
Пригадую історію свого дідуся. Мій дід був учасником Другої світової війни. Дуже часто він ловив мене, казав: «Вадім, ти сядь-но, посидь-но!» І я сідав, і він мені в деталях розказував, як проходив із фронтом 7 країн. А потім як був поранений в руку, був контужений. І як лежав на лікуванні в глибокому тилу. І він мені розказував просто в дрібницях, як в лікарні повідомили про те, що закінчилася війна — Німеччина капітулювала. Каже: «Хворі стали зістрибувати з ліжок, навіть ті, які були без рук, криві, покалічені! Почали всі кричати!» Знаєте, як я слухав його, будучи підлітком? Хотілося сказати: «Ну, давай, дідусю, швидше, швидше!» Відверто кажучи, мене тоді не дуже торкалася та історія. Але я думаю, що колись, дасть Бог, ми так само розказуватимемо онукам, як розпочалася, продовжувалася і як закінчилася війна. Проводжу паралель: прийшов Спаситель, Визволитель, Який рятує, Який приносить перемогу. Але чи цікава нам сьогодні історія Різдва? Чи, можливо, ми хочемо її перегорнути — ми чули її десятки разів, ми й так усе знаємо! Ісус Христос прийшов, щоб спасти людей від їхніх гріхів. Але чи справді ми переживаємо сьогодні про те, щоб нас хтось спас? Чи відчуваємо в цьому необхідність?
Була одна сім’я, якій ми намагалися допомогти, привозили для них їжу. Одного разу я побачив, як цей чоловік, який закінчив інститут з червоним дипломом, лежав на порозі свого будинку, перевалившись через якісь коробки. Ноги, і половина тулуба лежала на вулиці, а інша половина — в хаті. Була рання весна, морозна така погода. Я кажу: «Василю, можна я тобі допоможу?» — «Не треба!» —«Василю, холодно, давай я тебе затягну в хату, двері закрию!» Цьому передувала ціла історія спілкування з ним. Був момент — він лежав дуже брудний — я купив плівку, великий кусок, щоб застелити автомобіль, і кажу: «Василю, давай я тебе занесу в машину і завезу в реабцентр. Тебе там помиють, пострижуть, нагодують!» А він тоді випив якоїсь горілки неякісної. І здавалося — от-от помре. «Василю, просто скажи, що ти їдеш, тобі це нічого не вартує!» Але він повторював одне і те ж: «Не треба, не треба!» Я йому поставив питання: «Василю, скільки часу ти ще так протягнеш?» Він каже: «Тиждень, може, два…» Протягнув він насправді більше. Але так і не дозволив, щоб йому допомогли. Сьогодні його вже немає в живих.
Спаситель-то є, змінитися-то можна. Але дуже часто ми не готові до того, щоб хтось провів із нами цю спасаючу операцію. Ми не готові до перемін, або ж надто любимо те положення, в якому знаходимося. Спасіння має ціну. Царство небесне подібне до скарбу, захованого в полі. Чоловік, знайшовши його, на радощах йде, продає все, що має, і купує те поле. Розумієте? І деякі люди ніби розуміють, що життя би покращилося, що життя з Богом добре. Їм би — одною ногою в церкві, а другою в світі, і там, і сям. Але спасіння ставить радикальні умови. Ти повинен віддати себе повністю. Все продати, щоб придбати. Тому спасіння — це тема, яка стосується абсолютно всього нашого життя. Режиму дня, роботи, пріоритетів, фінансів, нашого ставлення до самого себе, до інших людей. І на таких умовах власне приходить Ісус Христос. Приналежність до церкви — це не просто свідоцтво, яке ми отримали. Християнство — це не просто знати доктрини, чи ходити в неділю до церкви. Це — віддати абсолютно все, що ми маємо!
Тому нам потрібно знову і знову осмислювати ідею спасіння. Чому нам потрібен Спаситель? Зараз я наведу теологічні моменти, які, відверто кажучи, мало для кого мають значення взагалі. Але Біблія говорить, що ми — грішники по своїй суті, раби гріха. Що ми осуджені Богом. Що ми загиблі та пропащі. Що в боргу перед Богом за свої гріхи. Що ми вороги Бога. Духовно мертві для Бога і діти сатани. Не в силах самостійно що-небудь виправити у своєму духовному положенні. Це реальне становище людини, яка живе без усвідомлення значення Різдва Христового. Тім Келлер сказав: «Різдво означає, що ми настільки непоправно зіпсовані та втрачені, що нас може спасти тільки смерть Божого Сина». Тож я хочу навести три різдвяні аргументи, чому нам потрібен Спаситель.
1. Спасіння настільки величне, що його шукають навіть мудреці.
Легко проповідувати, скажімо так, алкоголіку. Бо він реально сам бачить, що він в біді. Пригадую, з одним чоловіком спілкувався, він каже: «Я взагалі не вживаю алкоголь, не курю і веду здоровий спосіб життя. Маю дружину, дітей, ми любимо один одного!» Я думаю: а що далі? Йому спасіння вже не треба, чи що? Мудреці, описані в Євангелії, не були людьми в яких життя розвалилося. Вони були священною кастою, вченими, пророками у своїй місцевості. Мова йде про ерудованих спеціалістів, вихованих людей, інтелігенцію. Але, слухайте, вони долають тисячі кілометрів, тому що розуміють, що їм потрібен Спаситель! Пам’ятаєте Закхея, митника? У Біблії сказано, що він був заможною людиною, добре жив, ні в чому не мав потреби. Але при цьому прагнув побачити, хто такий Ісус, і доклав зусиль для цього! Ми повинні розуміти, що Спасіння потрібне абсолютно всім. І не лише тоді, коли проблеми і біда. А й тоді, як маємо достатньо золоту, ладану, смирни, проживаємо хороші дні. Якщо у тебе в житті все в порядку, це не означає, що питання спасіння можна відкласти на якийсь невизначений термін!
2. Спасіння значніше від того, що може запропонувати цар.
Коли народився Ісус Христос, цар Ірод хотів Його знищити. Він відчував конкуренцію з новим Царем, Який може прийти. Про що це говорить? Для мене це свідчить: те, що пропонує Господь, є кращим і більшим від того, що може запропонувати держава. До речі, багато державних інститутів, таких як освіта, пенсійне забезпечення, піклування про сиріт — впроваджувалися саме церквою, завдяки її місіонерському баченню. Тобто Біблія пропонує ідеї і принципи, значно вищі будь-якої конституції будь-якої країни. І спасіння значніше від того, що може запропонувати нам держава. Держава може дати пенсію, а Бог може дати вічне життя. Держава може дати безкоштовне лікування, а Бог — добре здоров’я. Держава може дати безпеку (хоча зараз ми розуміємо, що її можливості дуже обмежені), а Бог може дати внутрішній спокій. Держава може дати роботу, а Бог може дати достаток. Тому я хотів би, щоб ми у своїй свідомості ставили правильні принципи і пріоритети — що Спаситель нам потрібен більше, ніж все, що можемо мати на землі. Земні блага — убоге відображення Божих благословень, які він для нас готує на небі!
3. Спасіння настільки доступне, що його можуть дозволити собі навіть пастухи.
Будучи настільки значним, настільки величним, спасіння ще й виявляється настільки доступним, що його можуть собі дозволити пастухи. Соціальний статус пастухів був досить низьким. Більшість з них належали до найбідніших верств населення. Вони не мали власної худоби, лише пасли чиюсь, щоб заробити на прожиття. Зарплатня не дозволяла їм відкласти, назбирати на щось своє. Разом із тим, це важка праця — їм доводилося тижнями жити посеред поля, зносити негоду, відбиватися від хижаків. Це досить ризикована професія того часу. Але зверніть увагу, що воїнство небесне прийшло до простих пастухів розповісти про народження Ісуса Христа. І пастухи були першими, хто прийшов до ясел, щоб поклонитися Йому. Знаєте, наша проблема в тому, що часто ми не цінуємо те, що доступне. Ми впевнені, що обов’язково потрібно йти найскладнішим шляхом. Але спасіння прийшло до ясел і воно доступне нам. Єдине, що перешкоджає здобути його — це наша гордість. Ми хочемо зробити щось величне, але не можемо зробити елементарного — прийти до церкви та щиро покаятися перед Богом, висловити свої потреби.
То чи може подія 2000-літньої давності мати вплив на сучасність? Чи актуальне сьогодні Різдво Ісуса Христа? Чи це просто мила історія, гарна традиція — ялинки, прикраси, гірлянди, колядки, накриті столи з кутею, сімейні посиденьки? Чи розуміємо ми глибинний зміст цієї історії? Що Різдво — це не просто свято, це день перемоги. Різдво — це пригадування нашого безсилля і Божої сили, яка зробила для нас щось неймовірне. Це історія про наш з вами порятунок, яку потрібно знов і знов читати, пригадувати. І, як мій дід у свій час переповідав, смакував, жив історією про закінчення війни, як ми колись, радіючи, ділитимемося з онуками закінченням війни проти ворогів, які напали на нашу країну, так само щодня ми повинні жити ідеєю про те, що народився для нас Спаситель світу — Ісус Христос.