Добра Новина Різдва

30.11.2024
0
349

«Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її. Коли ж він те подумав, ось з’явився йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог. Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою. І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус» (Мт.1:18-25).

Часто на християнських ілюстраціях та іконах Йосип зображений як старий чоловік. Таке враження, що він не заручився з Марією, а вдочерив її. Але ні, з Божого слова ми знаємо, що це були молоді люди, які ось-ось мали побратися. Коли виявилося, що наречена вагітна, то жених, щоб не було скандалу, хотів її тихо відпустити. Але тоді чоловіку приснився ангел і сказав, що Марія не зрадила йому, що зачате в ній — від Святого Духа. Ангел назвав Йосипу два імені майбутньої Дитини — Ісус (єврейською Єшуа) та Еммануїл. То як же зрештою назвали Божого Сина?

Матвій, описуючи ці події, цитує пророцтво Ісаї (див. Іс.7:14), який жив за 700 років до Різдва. З цього випливає, що народження Спасителя сталося згідно з чітко складеним Божим планом, який Він відкрив заздалегідь. Часто, коли Бог здійснює Свій задум, нам, людям, може здаватися, що це просто збіг обставин. Наприклад, можна подумати, що це випадково в той час оголосили перепис населення, і вагітній Марії з чоловіком довелося поїхати з Назарета, де вони жили, у Віфлеєм, звідки родом був Йосип. І ніби випадково саме там прийшов час народжувати. Але за 400 років до цього було пророцтво (див. Мих.5:2), що передбачило народження Месії саме у Віфлеємі. І в історії народження Божого Сина багато таких «випадкових» обставин.

Бог іноді діє саме так — через низку збігів. Він ніби ховається за ними, щоб зберегти певну анонімність. Тепер, під час війни, ми чуємо багато свідчень, коли якась випадковість врятувала людині життя. Пам’ятаєте новину, як ракета залетіла в дім і не розірвалася? Звичайно, вона пошкодила житло, але коли б здетонувала, то зруйнувала б кілька будинків! Один мій друг розказує: «Я вийшов із дому, ішов вулицею, коли задзвонив телефон. Зупинився, щоб підняти слухавку, і в цей момент за кілька метрів попереду падає уламок від збитої ракети. Якби не дзвінок, він упав би прямо на мене!» І таких історій дуже багато. Можливо, ви бачите у власному житті сприятливі збіги обставин, і думаєте: «От же мені повезло!» А, можливо, це Бог так піклується і проводить вас? Не кажіть: «Пощастило». Подякуйте Господу.

Повернімося до згаданих імен Божого Сина. Ім’я Ісус значить «Бог спасає». Усі ми потребуємо спасіння від війни, від хвороб, від голоду… Але Ісус народився перш за все для того, щоб «спасти людей від їхніх гріхів». Адже найбільша проблема людства — це гріх. Від війни ще можна якось врятуватися людськими силами — захищатися або втекти. Від багатьох хвороб, які раніше були невиліковними, сьогодні вже є ліки. Багато гуманітарних організацій впроваджують продовольчі програми, щоб люди не голодували. Але від гріха самостійно спастися неможливо. Гріх всередині нас, а від себе не втечеш. У літературі є відомий сюжет про чоловіка, якого мучили спокуси, тому він вирішив піти в монастир. Але грішні думки догнали його й там. Він вирішив завдати шкоди своєму тілу — відрубав палець, щоби біль заглушив його бажання. Але це допомогло лише на певний час, і врешті-решт він усе ж таки спокусився і згрішив. Саме тому ми потребуємо Ісуса — Бога спасаючого. «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії.4:12). Тож звертаймося до Нього.

Друге ім’я (хоча тут йдеться скоріше не про власне ім’я, а про атрибут Божого Сина) — Еммануїл, що значить «З нами Бог». Це дуже важливо розуміти — Він нас спасає за Своєї безпосередньої участі, через присутність у нашому житті. Бог міг, перебуваючи на небі, кинути нам якогось рятівного круга, тобто діяти дистанційно. Але Він приходить до людини близько-близько. Божий Син не просто стає людиною, Він приходить в образі дитини — найбільш беззахисної істоти. Хіба Господь не міг прийти на землю в образі сильного мужа, щоб навколо лунали громи й били блискавки? Але ні, коли прийшов Бог — у яслах лежало Немовля, Яке плаче, Якого можна брати на руки, Якого треба годувати й міняти Йому пелюшки. Щоб стати якнайближче до людей, Бог мусив настільки Себе зменшити! І тепер Він із нами — у наших переживаннях, болях, стражданнях. «Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти» (Євр.2:18). Спаситель пройшов шлях звичайної людини від народження до смерті. Він може зрозуміти вбогих, бо й Сам не жив у царських палатах. Він знає, що таке бути біженцем, пережити евакуацію. Він знає, що таке бути в небезпеці, під загрозою вбивства, бути зрадженим. Він знає, що таке голод, спрага, як це втрачати близьких людей. І тому сьогодні Він розуміє нас.

Отже, Добра Новина Різдва полягає в тому, що Бог — спасає нас і знає нас. І не лише на свята, і не тільки в особливих святих місцях — Він з нами в нашому домі, із солдатом в окопі, із пораненим у лікарні. Він знає, за що ми переживаємо, за що плачемо. Тому ми можемо сміливо звертатися до Нього в молитві, приходити до нього зі своїми тривогами і стражданнями.

Валентин Ярошенко, проповідь у «Церкві Христа Спасителя»



Додати коментар

Пожертвувати