Джерело і канал

31.10.2020
0
889

Напевно ви чули про таку релігію як карго-культ. З англійської мови дослівно — поклоніння вантажу. Воно з’явилося на Меланезійських островах. Аборигени вірили, що блага цивілізації — створені для них духами предків. Але білі люди нечесним шляхом привласнили більшу їх частину.

Цей культ набув особливого розвитку під час Другої світової війни під час Тихоокеанської кампанії США проти Японії. Тоді на островах Меланезії відкрилися американські бази, куди часто прилітали літаки і вивантажували різне продовольство. Звичайно, військові щедро ділилися з островитянами.

Коли війна закінчилася, базу згорнули і вантаж більше не прибував. Тоді аборигени вирішили, що вони самі можуть викликати духів предків (якими вони вважали літаки США) спеціальними ритуалами. Для цього вони стали копіювати і повторювати все те, що робили американські військові. Зокрема, будували з пальм і соломи копії злітно-посадкових смуг, аеродромів, літаків, радіовеж, проводили подобу стройового навчання. Звичайно, все це було безуспішно. Зрештою, більша частина подібних культів зникла, хоча деякі існують і досі.

Карго-культи — приклад магічного мислення, коли люди думають, що певні речі відбуваються не внаслідок фізичної, а внаслідок психологічної діяльності. Вони характерні не лише для нерозвинутих народів, а й для цілком цивілізованих, хоча і в модифікованому вигляді.

Наприклад, в Росії час від часу проводяться імпровізовані військові штурми декорацій історичних споруд. Зокрема, 9 травня штурмують бутафорський рейхстаг. В Україні є інший карго-культ — міняти назву, розраховуючи, що зміниться суть. Зокрема, перейменування міліції, якою люди були не задоволені, на поліцію, за прикладом більш розвинутих країн. Чи стала від цього міліція кращою? Більшість експертів сьогодні кажуть, що реформа провалена.

Врешті решт, елементи карго-культу поширені і серед християн. Коли люди думають, що певними церемоніальними діями вони можуть привабити або відвернути Боже благословення. Це стосується і віри в забобони, і в святу воду, і в обереги — речі, які ніяким чином не пов’язані з реальністю.

Звернемося до Книги суддів 15:9-19. Самсон — чоловік, який володів надприродною фізичною силою. У нього був конфлікт з филистимлянами, тож вони шукали його, щоб помститися. Самсон заховався біля одного з юдейських міст. Филистимляни прийшли великим табором і сказали: «Якщо не видасте нам Самсона, ми тут усіх переб’ємо!» Містяни пішли до Самсона і кажуть: «Ти нас всіх підставив. Мусимо віддати тебе филистимлянам!» — «Добре, зв’яжіть мене і віддайте, тільки не вбивайте». Коли филистимляни отримали зв’язаного Самсона, то почали радісно кричати. Але на назорея зійшов Божий Дух, він легко розірвав шнурки, підібрав із землі ослячу щелепу і став лупити ворогів направо і наліво. Це при тому, що вони ж були озброєні. І коли рештки филистимлян втекли, Самсон сказав: «Який я молодець! Тисячу людей поклав одною щелепою!» І назвав те місце Рамат-Лехі, тобто Пагорб Щелепи.

І тут є цікавий момент. Саме тоді, як Самсон себе похвалив, йому раптово стає дуже важко — він починає знемагати від сильної спраги. Я думаю, що під час битви Божий Дух тримав його в тонусі. Перебити тисячу чоловік — це неймовірне виснаження, зневоднення організму… Але, коли чоловік приписав перемогу собі і не віддав слави Богу, то Дух відступив і Самсон в одну мить відчув свою слабкість. Тоді він визнав і сказав: «Боже, це ж Ти дарував мені перемогу!» Бог почув молитву і відкрив джерело, Самсон напився і назвав його Ен-Гаккоре (Джерело Того, Хто Кличе).

Я б сказав, що це історія не просто про перемогу Самсона над филистимлянами, а про те, як людина переводить погляд із себе, зі своїх можливостей на Бога. Тут ясно показана помилка, яку ми часто робимо. Ми плутаємо причину і наслідок, підмет і присудок, джерело і канал. Самсон був упевнений, що саме завдяки його вмінням і здібностям, завдяки шматку кістки, яку знайшов на землі, він зумів здобути перемогу. Але врешті зрозумів, що все це було від Бога і Його силою.

У своєму Другому посланні апостол Петро пише, що усе необхідне для благочестивого успішного християнського життя, дає Бог (2 Петра 1:3). Бог не сказав: «Я тобі дещо дам, а все решту ти вже якось сам постарайся здобути». Усе! Отже Бог є Джерелом всякого доброго даяння. Яків це підтверджує: всякий добрий дар походить від Бога (Якова 1:17).

Коли підвищили зарплату, коли шлюб щасливий, коли успішно пройшла операція — це все від Бога. Ми часто плутаємо і приписуємо людям джерело благословення. Ми стаємо послідовниками карго-культу, думаючи, що власним благочестям усе заслужили.

Коли апостоли Петро та Іван уздоровили хворого з народження чоловіка, люди збіглися і почали захоплюватися ними: «Які ви святі, які ви духовні, які ви обдаровані!» Але Петро відповів: «Хвилиночку! Не дивіться на нас, ми не власними силами це зробили. Це абсолютно не наша заслуга! Ми зробили це іменем Ісуса Христа!» Апостоли намагалися пояснити, що вони — лише канал, але Бог — джерело.

Наші сили і благочестя теж мають значення, але ключову роль грає Бог. Апостол Павло навчає у Посланні до коринтян: той, хто садить, і той, хто поливає — ніщо. Як так? От зараз сезон урожаю. Якби ми не посадили картоплю, чи виросла б вона? Якби ми не поливали? Літо було засушливе, то дехто навіть мені казав, що картоплю поливав. Вперше таке чую, але факт. При цьому Біблія каже, що все це не має визначального значення. Визначальне значення має Бог, Який зрощує. Хто контролює увесь той процес, коли одна клітина ділиться на дві, дві на чотири, чотири на вісім, вісім на шістнадцять, шістнадцять на тридцять два і так далі? Хто провокує ці процеси, робить, щоб рослини виростали, множилися і плодоносили? Ми лише взяли картоплину, закопали її, час від часу поливали, а потім викопуємо десять! Це зробив Бог — без Нього нічого б не було!

«Яка дорога Твоя милість, о Боже, і ховаються людські сини в тіні Твоїх крил: вони з ситості дому Твого напоюються, і Ти їх напуваєш з потока Своїх солодощів, бо в Тебе джерело життя, в Твоїм світлі побачимо світло!» (Пс.35:8-10). Благословення можуть приходити до нас через різні канали. І є спокуса вирішити, що весь секрет — в каналі. Ми думаємо: який класний канал! Яка добра людина! Уявіть, що у вас є спонсор, який жертвує вам щомісяця, скажімо, 4000 грн. І тут він раптом каже, що більше не може вас підтримувати. Якою буде ваша реакція? Ви вже звикли до цього і сприймаєте, як належне, розраховуєте на ці кошти. Ви можете навіть образитися на цю людину. Забуваючи, що вона тільки канал, а джерелом цих фінансів був Бог.

Ми можемо прив’язуватися до певного місця роботи. І сприймати його як джерело нашого прибутку. Але це, знову ж таки, канал, а не джерело. І якщо якийсь канал пересихає, це ще не значить, що пересохло джерело. Можливо Бог перекрив один канал, щоб відкрити його в іншому місці для тебе. Бо ти почав занадто до нього прив’язуватися, ти почав молитися каналу, просити в каналу, замість того, що звертатися до Джерела! Ти придумав такий собі карго-культ, і замість того, щоб надіятися на Бога, ти надієшся на себе, на людей, на обставини.

Ілля сидів біля потоку Кедрон, пив звідти воду, а ворони приносили м’ясо. Але одного разу потік висох, тому що три роки не було дощу. Що ж тепер робити? Як вижити? Але Бог відкриває для Іллі інший канал — Він посилає його до вдови. Бог каже: Я закрив цей потік, але не припинив тебе благословляти. Просто Я хочу благословляти тебе іншим методом. І через новий канал Бог благословляє вже не тільки пророка, а й бідну вдову, яка ледь не вмерла з голоду зі своїм сином.

«Надіє Ізраїлева, Господи, посоромлені будуть усі, хто Тебе залишає! Ті, що Мене покидають, на піску будуть списані, бо вони покинули Господа, джерело живої води» (Єремії 17:13). Ще у другому розділі Книги пророка Єремії Бог каже про два зла, які зробив ізраїльський народ: покинув Його, джерело живої води, і зробили собі «канали», водозбори, які не тримають води. Цими водозборами можуть бути сім’я, друзі, церква, держава… Біблія каже: не боготвори канал, не зациклюйся на каналі, не поклоняйся каналу, не надійся на канал. Дивися на Бога! Тому що Він є Джерелом.

Пересох канал — ну і добре. Бог ніколи не пересихає. Якщо Він захоче тебе благословити, то знайде тисячу способів, як це зробити. Навіть якщо всі канали пересохнуть, Він скаже вдові, яка буде тебе годувати. Надійся на Бога, і тоді твої благословення ніколи не зміліють. Не тримайся за канал, якщо він пересох. Якщо кінь здох, злазь із нього. Не треба молитися за нього, підпихати, проголошувати… Треба шукати інший канал, через який у твоє життя виллється джерело радості й миру!

Валентин Ярошенко

 

 



Додати коментар

Пожертвувати