Євангелія Ісуса Христа – це розповідь про надію
Зазвичай на різдвяно-новорічні свята ми вітаємо один одного гарними оптимістичними словами, бажаємо хорошого здоров’я, багатства, щастя, радості та миру. Воно й зрозуміло: хочеться в майбутнє дивитися з оптимізмом. Хочеться забути погане, забути невдачі та втрати. Але в житті не завжди буває все гаразд. І не завжди зі святом приходить хороший настрій…
Майже рік ми живемо в особливо стресовій ситуації. Повномасштабна війна, яка прийшла на нашу землю, перекреслила всі наші плани та мрії. Нині для багатьох головне завдання – просто вижити. Вижити в умовах постійних ракетних обстрілів, відключені світла та руйнування інфраструктури.
Зрозуміло, що й настрій тут далеко не святковий.
Але, як сказав біблійний Екклезіаст, немає нічого нового під сонцем. Так було часто в людській історії. Так було і більше як дві тисячі років тому, коли єврейський народ, втративши свою національну незалежність, був під окупацією римлян. Тоді для них золотою мрією була думка про Месію, національно-релігійного лідера, який знову сяде на втрачений престол царя Давида і відновить державну незалежність…
І от настав момент, про який стисло розповідають євангелісти. Ви, звичайно, знаєте різдвяну історію про народження Ісуса у віфлеємських яслах, ангелів, що співали пастухам, про зірку та мудреців зі Сходу, жорстокого Ірода. І про надію, яку принесла ця подія не лише євреям, але й, як пророчо сказав Семен, благословляючи малюка, для цілого світу.
Євангелія Ісуса Христа — це розповідь про надію. Надію у темні та тривожні часи. Про те, що щастя не обмежується лише земними царствами та матеріальними вимірами. Вона — про Царство Небесне усередині кожної людини. Про особисті стосунки з Богом через Його Сина Ісуса. Тому то, протягом двох тисяч років ця різдвяна новина підбадьорювала, вселяла надію та впевненість, була своєрідним маяком серед тривог та потрясінь історії.
Тому і нині, коли український народ проходить свою, на жаль, не першу Голгофу, нехай різдвяні свята допоможуть пройти нашому народу і кожному особисто ці нелегкі випробування. Вистояти не лише у боях на полях бою, але й на особистих фронтах, які проходять через наші серця, душі та почуття. І не зламатися у вірі в Того, Хто, залишивши велич неба, у людській подобі зійшов на землю, щоб дати нам надію та силу в земній дорозі.
Сьогодні у вогні та випробуваннях відроджується не лише українська нація. Відроджується наш дух, наша віра в живого Бога, Який Сам пройшов непросту тернисту дорогу до перемоги над ворогом-дияволом. Він допоможе пройти її і нам.
Гарних різдвяних свят вам, українці! Сили та мужності, віри та надії усім у наступному році!