Провина фараона

Коли Бог посилає Мойсея, щоб вивести народ із єгипетського рабства, то одразу попереджає його: «Але фараон вас не відпустить!» І там є парадокс, який людям буває важко осмислити: Бог каже, що «Я ожорсточу фараонове серце» (2М.4:21). Тож постає закономірне запитання: «А яка вина фараона, якщо Сам Бог зробив його жорстоким?»

Зауважмо, що Бог не є причиною гріха. Він нікого не спонукає грішити. Тому важливо потрібно правильно зрозуміти, що означають ці Божі слова.

Довкола згаданого уривку є безліч тлумачень і суперечок про те, хто ж зрештою винен. Чи можна назвати людину винною, якщо Сам Бог каже, що це Він ожорсточив її серце?

Але є ще один текст, у якому сказано, що сам «фараон зробив запеклим своє серце» (2М.8:28). Для кращого розуміння наведу приклад. Коли гріє сонце, то віск плавиться, а глина твердне. Кожна реакція відбувається відповідно до того, на який матеріал впливає сонце. Тож коли Бог каже, що зробив серце фараона запеклим, то йдеться про реакцію фараонового серця на істину. Коли істина відкидається, то серце людини ожорсточується, бо за своєю природою вона здатна реагувати лише так. Звичайно, можна сказати, що причиною цього є Бог, Який відкриває істину. Він відкрив істину й фараону, тому й каже: «Через Мене, через Мій вплив на його серце — так сталося». Але вина була все-таки фараонова, тому що його реакція на Божі слова була неправильною. І саме тому його серце ставало кам’яним.

Франц Тіссен