Як бути світлом, коли самому важко?
Історія Еріка Ліддела

31.08.2022
0
148

«У темні часи добре видно світлих людей», — цю фразу, яку сказав відомий письменник ХХ ст. Ремарк, за останні пів року чув, мабуть, кожен. І дійсно, від початку війни ми чуємо безліч історій звичайних людей, які в міру своїх сил, а часом і надміру намагаються допомогти тим, хто поруч. Хтось вивозить людей із небезпечних місць, хтось збирає продукти й медикаменти, хтось відкриває свої домівки для переселенців… У нашому суспільстві гуртуються представники різних сфер, щоб допомогти один одному пройти цей важкий період. Спостерігаючи й захоплюючись посвятою пересічних людей, які жертовно  допомагають один одному, я пригадав історію людини, про яку написали: «…Все своє життя він надихав молодих людей робити свій посильний внесок, щоб людям у всьому світі жилося краще».

Ерік Ліддел запам’ятався багатьом завдяки тому, що став чемпіоном на олімпійських іграх у Парижі в 1924 році, але не всім він відомий як священнослужитель і місіонер, який присвятив своє життя служінню.

Хоча спорт дуже подобався Лідделу, він не був змістом його життя. З девізом: «Я вірю, що Бог створив мене для певної мети», у 1925 році він залишив спортивну кар’єру й поїхав в Китай як місіонер. У Китаї Ліддел працював в християнському коледжі, де навчав підлітків духовних цінностей та долучав їх до спорту. Там же, у Піднебесній, Ерік одружився з Флоренс, місіонеркою з Канади. У них народилися троє дочок.

Після вторгнення Японії в Північний Китай у 1937 році, а потім ще й почалася Друга світова війна, умови проживання в Китаї стали дуже важкими. Відправивши сім’ю в Канаду, Ерік, як пастор-місіонер, підтримував нужденних. Допомагав їм їжею та надавав медичну допомогу, відвідував церкви, служив людям.

У березні 1943 року Ерік Ліддел був ув’язнений, його відправили в концентраційний табір поблизу Пекіна. З самого початку ув’язнення Ерік став допомагати полоненим, зломленим ситуацією, що склалася. Дорослих він підтримував морально, вивчав із ними Біблію, а з молоддю займався спортом, викладав природничі науки. Місіонер удень і вночі молився за хворих, доглядав дітей. Провівши у важких умовах табору майже два роки, Ерік Ліддел помер від наслідків пухлини в мозку. Через день після похорону один із ув’язнених сказав про Еріка: «Серед нас жив Христос, а вчора він помер…»

Ерік Ліддел — «людина віри» свого часу. Заради вищого покликання він зрікся успіху, багатства, визнання, зрештою, і самого себе. У його житті виявилося бажання наслідувати життя Ісуса Христа, Який дуже любив людей.

Ісус закликав своїх учнів бути «світлом для світу». Це про наші справи, про повсякденне життя, про допомогу ближньому. Сьогодні є дуже багато людей, які перебувають у важких обставинах, у горі, внутрішньо спустошені від постійних стресів. Допоможімо їм практично, словами підтримки, молитвою. Не втомлюймося допомагати. Багато хто говорить, що втомився від війни, горя, новин, обставин. Але Христос не втомлюється любити нас і піклуватися про нас. Тож черпаймо силу в Бозі й, оновлені, ідімо разом до перемоги і тут на Землі, і в Небесах!

«Тож  нехай сяє ваше світло перед людьми, щоб вони побачили ваші добрі діла й прославляли Отця вашого, Який на небесах» (Мт.5:16).

Підготував Микола Хрокало

 



Додати коментар

Пожертвувати