Як пройти період скорботи?
Моя історія
13 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання на Херсонщині загинув мій чоловік, Дмитро Мельник. Християнин, вірний служитель, люблячий чоловік, тато і син.
Ми прожили у шлюбі щасливі одинадцять із половиною років, виховували доньку Єву. А потім прийшла війна... Діма служив розвідником у ЗСУ та був прикладом у всьому. Бог був центром його життя!
Зараз він на небі, із нашим Небесним Отцем.
А ми з донечкою проходимо найжахливіший період, щодня ведучи свої битви, і іноді програємо.
Але твердо знаю: Бог вірний завжди!
Вдова — найстрашніше, що може трапитися, коли твій чоловік військовий.
Ти чекаєш коханого з війни, хвилюєшся, щоранку прокидаєшся в очікуванні звістки, засинаєш у сльозах із молитвою до Бога: збережи!
Телефонний дзвінок — і земля утікає з-під ніг... Усе... Його нема...
Як сказати дитині? Його мамі?
Умить руйнується вся твоя реальність...
Інструкції, як проходити долину плачу, немає. Кожна жінка проживає це по-своєму.
Тепер усе дається дуже складно!
Улюблені заняття викликають глибокий біль.
Звичайна життєва рутина, проста й банальна, стає складною та втрачає сенс.
Що робити з «гойдалками»?
Бог знає, що сама ти не впораєшся, і через пастора, ментора або ж наставника допоможе тобі пройти «гойдалки» в духовному житті в період скорботи.
Ніхто не може змусити вірити в Бога й любити Його. Наші стосунки з Богом — наша відповідальність!
Просто знай, що в період втрати Бог поруч, Його серце знає, як тобі боляче.
Іноді люди дивуються, що після такої втрати ти все ще віриш Богові. Так, бо бажання бути з Ним викликане не емоціями, це — рішення! Рішення рухатися в напрямку неба.
Ось те, що працює в моєму житті, і працює лише тоді, коли я чесна з собою та з Ним:
Виливай свій біль перед Богом у молитві — коли боляче, страшно, самотньо, коли виникають питання, на які ти не маєш відповіді, коли сумуєш, коли накриває жаль до себе.
Так, наші молитви вже ніколи не будуть такими, як колись, бо наше життя, наша реальність змінилися.
Та пам’ятай: молитва визначає напрямок твого руху!
Читай Біблію. Бог говорить через Своє Слово, утішає, підтримує, дає відповіді. Він буде по-особливому зцілювати твоє серце.
Слухай християнську музику, читай книги. Те, що ми читаємо та слухаємо, наповнює нас.
Відвідуй церкву. Навіть коли не хочеться — йди до церкви!
Тепер ти несеш відповідальність за духовну атмосферу в родині. Так не мало бути, але так є.
Прокидаючись, щоранку проси Бога бути Господарем твого життя, довір Йому всі справи та виклики – і Він дасть тобі сили!
Як треба й не треба втішати вдів війни?
У період скорботи жінка особливо вразлива, емоційно нестабільна, і їй дуже потрібна любов у дії.
– Не кажіть їй: «Усе буде добре». Ні! Усе вже погано, і як буде далі – знає лише Бог! Скажіть: «Буде по-іншому, і ми це пройдемо разом, Бог тебе проведе, лиш дозволь Йому».
– Не кажіть: «Ти маєш пишатися ним — він Герой». Жодна нагорода не варта смерті коханого!
– Не запитуйте: «За що це вам?» На важкі запитання неможливо отримати прості відповіді.
– Не вчіть, як проходити час скорботи й болю. У кожної пари були свої стосунки. За мить біль не мине, тут потрібен час.
– Не кажіть: «Не плач» або: «Тримайся, ти маєш бути сильною». Ти не маєш бути сильною, Бог знає, що ти слабка й сама не впораєшся. Він допоможе тобі, і з Ним ти це пройдеш!
– Не кажіть: «Твій – Герой, а мій не створений для війни». Ніхто не створений для війни! І наші мужні захисники самі ніколи б не обрали таку долю...
– Не кажіть: «Час лікує». Бо час не лікує, сердечні рани лікує лише Творець!
...Слова не завжди потрібні. Іноді досить дружніх обіймів або посидіти разом у тиші, прогулятися, помолитися й поплакати разом.
Будьте готові дати свій час, сили, фінанси, свої молитви! Це те, що справді діє!