Життя напоказ
Життя, щоби бачили люди. Життя, щоб здивувати. Життя, щоб не відстати. Життя, щоб довести. Життя для інших. Життя у всіх своїх проявах заради себе. Себе. Себе. Себе.
Довго зріла я до цієї розмови, але все ж таки спробую передати те, що в серці.
Монстри, виплекані соцмережами
Біблія попереджує про тяжкі часи, і вони тісно пов’язані з культурою себелюбства: «Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді…» (2Тим.3:1-2).
Похвальба. Марнославство. Гордість. Соціальні мережі дозволили цим монстрам вирости до неймовірних розмірів. Вони надали майданчик для цього та зробили це нормою. А решта людей — проковтнула нову норму. Ми добровільно віддаємо свій час, щоб переглянути чужі події, пропускаючи свої. Ми добровільно забираємо чужий час, коли постимо показні речі зі свого життя. Ми перестали телефонувати, писати та зустрічатися. Ми просто дивимося, хто як живе та що робить. Ми перестали вникати в мотиви своїх дій, думок та слів.
Біблія нам каже: «Не будьмо чванливі, не дражнімо один одного, не завидуймо один одному!» (Гал. 5:26). Інший переклад каже: «Не будьмо самозакоханими».
Уявляєте — можна закохатися в себе й милуватися собою.
Чванливість або в іншому перекладі «марнославство» (походить від слів «марний» і «слава») — прагнення добре виглядати в очах людей, потреба в підтвердженні своєї переваги, що іноді супроводжується бажанням чути від інших лестощі.
Тлумачний словник визначає марнославство як «пиху, надмірно високу думку про себе, погорду, зарозумілість, зазнайство, далеке від правди чванливе вихваляння».
Біблія також каже: «А тепер ви хвалитеся в своїх гордощах (марнославстві), лиха всяка подібна хвальба!» (Як.4:16).
Батько гордості та марнославства — диявол. У своєму гніві першим об’єктом для помсти Богу ворог вибрав людей — Адама та Єву, які, на відміну від сатани, були щасливими та мали святе спілкування з Богом. Війна проти близького спілкування з Богом триває й досі. Через марнославство відбувається відділення від чистої та святої природи Творця. Вичерпується джерело живлення всередині людини, саме тому вона шукає інших способів визнання та живлення вже від людей.
«Щоби бачили їх…»
Яка «доза» для залежної людини, така ж доза уваги потрібна залежному від марнославства. Ендорфін, гормон щастя, дає сигнал у мозок, що ти щасливий, коли доза уваги приходить, тільки це щастя триває недовго, лиш короткий час. Завтра ти шукатимеш цього досвіду знову, знову і знову.
Ісус свого часу наголосив: «Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці» (Мт.23:5).
Акцент тут на словах — «їх бачили».
Іноді людям хочеться творити добро лише заради того, щоб їх бачили люди, щоб про них говорили, щоб їх хвалили. Самооцінка в такому разі відразу вирівнюється, і як тільки людину не помітили або недостатньо похвалили, у її очах всі люди стають злими, невдячними, несправедливими (хоча я й не виключаю думки, що люди таки злі й невдячні, але тут ми визначаємо фокус своєї уваги).
Голос плоті
Голос плоті — це голос марнославства. З духовного погляду, усередині людини щомиті йде боротьба: плоть вимагає свого, а дух у міру своїх сил опирається цим вимогам. Чим більше в нього сил, тим сильніше він впливатиме на людину, «бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете» (Гал. 5:17).
Коли приходить марнославство, підсвідомо чуємо: «Я не гірший, ніж вони», «Потрібно отримати дозу уваги», «Чому б мені не показати…», «Я маю право». Тон розмови задає тут тіло, яке весь час порівнює тебе з рештою, підкреслює своє хороше й чекає на увагу.
Якщо дух людини слабкий, воля придушена, духовного розвитку немає, вона легко піддасться тілесній природі — і прояв у ній себелюбства, гордості, похвальби, марнославства буде більшим.
«Чи ж ви аж такі нерозумні? Духом почавши, кінчите тепер тілом?» (Гал.3:3).
Вибір
Щодня я маю вибір, на що витратити свій час. Можна добре почати, але погано закінчити, можна почати духом, а закінчити плоттю. Звичайно, є багато хороших, повчальних каналів, проповідей, статей та наукових досліджень, а є те, що порожнє. Де я живлю свою пиху? Кому віддаю свій час? Чому я роблю те, що роблю, показую, те, що показую? Який мотив? Яка причина? Чи можу я обійтися без перегляду чужого життя?
Ці питання перш за все ставлю собі, ділюся своїми думками вголос із вами. Допоможи нам, Боже, залишитися чистими, вірними, сильними в Дусі для виконання добрих діл, які Бог призначив нам.
Встояти.
Критично мислити.
Не вестись на все, що цей світ проштовхує нам як маскультуру.
Допоможи, Боже!