«Більшість членів церкви задіяні в добрих справах»
Від початку повномасштабного вторгнення наша церква допомагає воїнам, цивільному населенню, переселенцям. Приймаємо продуктові вантажі (одна 20-тонна фура на 2 чи 3 місяці). Наші капелани-волонтери бусами везуть допомогу в гарячі точки, на звільнені території. Також беруть із собою дрова і на мангалах, у великих котлах варять воїнам їсти. Можливо не всі, але більшість членів церкви сьогодні задіяні в добрих справах.
Нашою групою з 60 жінок із села (а щоразу приходять 15-25 осіб) ліпимо вареники, робимо голубці, вінегрет, кладемо в 5-літрові відра. Також робимо супи та борщі швидкого приготування — варимо каші, овочі, сушимо, ділимо на порції і кладемо у прозорі зіп-пакети. Цю суміш потрібно тільки залити кип’ятком і почекати 5-7 хв. Годиться в окопи, в бліндажі, де ніколи варити. Також робимо енергетичні батончики з меду, горіхів різного виду, вівсяні пластівці, сухофрукти. Готуємо перекуси — сухофрукти, горіхи, цукерки, печиво. Відправляємо все це через волонтерів та посилками на фронт. Щоразу, як збираються жінки, багато говоримо на духовні теми, вони ставлять багато запитань.
Раз на місяць проводимо євангелізаційне зібрання в церкві з роздачею продуктової допомоги. У такі дні зала заповнена. Окремо проходить недільна школа для дітей. Зокрема, на День подяки прийшло близько 90 невоцерковлених людей. Більшість із них вже два з половиною роки відвідують на такі зустрічі. Є ті, які навертаються до Бога, приймають хрещення.
В церкві постійно проживають переселенці, сьогодні це люди з Донецької та Харківської областей. Декому з них немає куди вертатися, їхні будинки, квартири — розбиті, а населені пункти — окуповані.
У грудні минуло сім років як ми розпочали зібрання в домі молитви у нашому селі. Сьогодні церква налічує 49 членів. Проводимо зібрання тричі на тиждень — в середу, п’ятницю та неділю. Також щонеділі відбуваються молодіжні служіння та недільна школа. Двічі на місяць по суботах маємо підліткові зустрічі. Влітку проводили на стадіоні п’ятиденний дитячий табір, якого відвідали до 200 дітей. Також мали два одноденних табори. Діти вивчали Біблію, співали християнські пісні, брали участь у різних біблійних конкурсах та вікторинах, спортивних іграх. В кінці всі отримали подарунки. Батьки дякують за те, що ми займаємося з їхніми дітьми.
Також два рази на місяць відвідуємо дитячий будинок у с. Горохолино (25 дітей), будинок для літніх людей у с.Черніїв (28 осіб), хоспіс у с. Новий Лисець (30 осіб). Привозимо їм випічку, солодощі, Боже Слово та молитву. Люди чекають з нетерпінням. Також розвозимо продукти по селах — людям з інвалідністю, літнім людям, переселенцям, сім’ям загиблих. Відвідуємо госпіталі та спілкуємося з пораненими, а їх дуже багато. Привозимо фрукти, солодощі. Буває, що важко говорити — просто клубок у горлі… Хлопці без ніг, без рук, сліпі, паралізовані, іноді — залишені.
1 грудня спільно із соціальною службою провели у школі євангелізаційну зустріч для дітей з інвалідністю. Було 50 дітей із трьох сіл. Слово привітання мав Голова ОТГ, я служив проповіддю, а команда дитячих працівників нашої церкви провели програму, яка включала майстер-класи, спортивні ігри, солодощі, подарунки. Батьки дякували за цей захід. Потім ми двома командами з соціальними працівниками розвозили продуктові набори людям з інвалідністю першої групи. Молилися за них, бачили сльози на очах.
Не забуваємо і піклуватися про членів церкви, особливо про літніх, самотніх. Молодь проводить свої зібрання, зустрічі з однолітками з інших церков. Молоді брати з нашої церкви їздили в Покровське на 23 дні зводити фортифікаційні споруди.
Якщо говорити про сім’ю, то діти служать Господу. У жовтні в нас народилася вже шоста онучка. Сина, якому 27 років, мобілізували. Він не противився, сказав: «Якщо це Божа воля, щоб там проповідувати, то я готовий». Зараз він на полігоні. У моїх двоюрідних сестер загинули чоловіки на війні. Просимо згадувати нашу родину в молитвах. Молимось щоб закінчилась ця страшна війна і прийшов довгожданий мир.
