«Біля мого вуха пролетіла куля»
Ми з дружиною служимо у притулку для дітей. Наша ціль — донести Добру Звістку та провести психологічну реабілітацію. Одна поїздка дуже запам’яталася. Після біблійного уроку завжди маємо індивідуальні бесіди. Важливо розуміти, які травми у дітей, що вони пережили. Ось історія однієї сім’ї, яка складається із двох хлопчиків та двох дівчаток. Вони проживали неподалік від бойових дій, чули вибухи, стрілянину, бачили смерть людей, багато військових зі зброєю. Дитина розказує: «Біля мого вуха пролетіла куля…» Сміється, але в очах видно страх. Із посмішкою говорить: «Як мене не вбило? Я лишився живий!»
Взагалі з такими дітьми дуже важко знайти спільну мову, завжди відчувається якийсь бар’єр, для зближення потрібний час. Ми віримо, що страхи дітей можна компенсувати Божою любов’ю. Це непросто, але ми відчуваємо покликання до цього і докладаємо всіх зусиль. Кожного разу веземо фрукти, солодощі, сік тощо. Нагородою для нас стає посмішка та радість на обличчях малечі.
Діти, які вже вийшли із притулку підтримують із нами дружні стосунки, запитують поради, приїжджають в гості, це чудово! Коли ми сидимо за столом в родинному колі, формуємо для них модель сім’ї, допомагаємо складати плани на життя, вибрати професію.
Продовжує працю дитячий денний центр «GRACE». Приходять різні діти — як із благополучних, так і з неблагополучних сімей, із сімей військових. Батьки зацікавлені, щоб діти повноцінно розвивалися. Є окремі заняття з дівчатами — вони мають біблійні уроки та вчаться куховарити. Для хлопців теж проводяться біблійні уроки та заняття в майстерні. Окрім того наставники виховують в дівчатах жіночність, у хлопцях мужність.
Декілька разів до нас в майстерню приїжджали діти з ДЦП зі своїми матерями. Коли почався урок, мами не могли стояти в стороні, вони теж захотіли взяти участь. Красиво виглядає, коли матір та дитина, разом працюючи, починають посміхатися та радіти.
Вихованці денного центру беруть активну участь у служінні в пансіонаті для людей похилого віку. Діти несуть для них подарунки, а найважливіше — добре слово від Бога. Співають пісні, декламують вірші, спілкуються, обіймають. Не раз бачимо сльози радості на очах літніх людей.
Також ми ходимо до лікарні, де знаходяться наші поранені захисники, герої, які боронять Україну. Коли приходять діти, військові кажуть: «Недаремно я страждаю, я захищаю цих дітей!» Багато воїнів травмовані і фізично, і психологічно. Один хлопчик Артем бере Євангелію, стає серед палати, читає короткий вірш і завжди пропонує помолитися за присутніх та тих, хто сьогодні в окопах. Всі починають молитися, це дуже зворушливо. Вірю, що Боже Слово зцілює їхні рани.
Працює наша соціальна пекарня «Надія Є». Роздаючи біженцям, багатодітним родинам, сім’ям у складних життєвих обставинах фізичний хліб, також говоримо їм про Хліб Життя. Багато людей кажуть: «Такого смачного хліба ми ще не їли!» Думаю, ми добре зробили, що відкрили пекарню, адже через блекаути та підвищення тарифу на світло, хліб стає дорогий та для багатьох людей недоступний. Пекарня знаходиться Ленківцях. Також працює соціальна їдальня, яка знаходиться в Шепетівці. Іноді ми об’єднуємо ці проекти, наприклад, коли роздаємо гарячі обіди біля вокзалу, також даємо свіжий хліб та продуктові набори. Люди також мають можливість вислухати Євангелію, помолитися. Щоразу хтось із них приходить на загальне зібрання до церкви.
Василь Перепелиця, Хмельницька область, уривок з листа