«Бог милує Межову, бо ви молитеся за нас»
Над нами практично щодня летять ракети, чуємо вибухи десь зовсім поблизу, але наше селище залишається неушкодженим, і ми по милості Божій живі і здорові. Люди кажуть: «Бог милує Межову, бо ви молитеся за нас!» Наше життя тут, поблизу фронту, дійсно — в Божих руках.
Приємно, що за час війни у більшості людей кардинально змінилося ставлення до церкви і євангельських християн. Вже ніхто мабуть не пам’ятає, як називали «сектантами». Люди пам’ятають скільки добра зробила церква «Голос надії» у непрості для селища часи, допомагаючи продуктами, дитячим харчуванням, одягом, засобами гігієни, буржуйками та іншими речами.
Стали приходити багато нових людей на недільні богослужіння. Є ті, які відвідують церкву кожної неділі, кажуть: «У вас нам якось спокійніше на душі». Троє людей покаялися і висловили бажання ввійти у заповіт із Богом через водне хрещення. Вони активно стали служити. Беруть участь у всіх заходах, які відбуваються у церкві. Стараються благовістити своїм знайомим, друзям, родичам, запрошують їх на зібрання.
Цей рік був таким, що про нього можна сказати: суцільна євангелізація. Ми провели безліч євангелізаційних та гуманітарних заходів. Зокрема мали п’ятиденний християнський табір для дітей нашого селища. Було багато дітей, дехто з батьками. Дорослі бачили нашу любов і ставлення до їхніх дітей, висловлювали вдячність. Деякі діти стали приходити на недільну школу і на служіння. Їм подобається.
Дуже багато служимо словом і ділом нашим захисникам. Декілька разів виїжджали на нуль до знайомих військових. Допомагаємо продуктами харчування, засобами тактичної медицини та іншими необхідними речами. При цьому благовістимо, роздаємо бажаючим Євангелії та молитвослови. Військові приходять до нас на зібрання з проханням молитися за них. Командири свідчать, як Господь оберігає особовий склад і техніку в особливо гарячих місцях… Слава Богу! Солдати свідчать, як по милості Божій залишилися живими.
Якось у нас зупинився брат-військовий із міста Путивль, щоб відпочити, покупатися, попрати речі... А найголовніше, як він сказав: «Я вже рік не був у церкві. Хочу побути в зібранні з народом Божим. Цього потребує душа!»
Також служимо внутрішньо переміщеним особам, яких є багато у нашому селищі. Стараємося використовувати час для слави Божої! Потребуємо молитовної підтримки.