«Чи може бути що краще?»

30.09.2023
0
117

Щоразу, коли пишу листа, задумуюся, як швидко летить час... Звикли вже жити і в тих обставинах, які маємо в Україні. Над нами пролітають ракети, які летять на Київ, їх збивають над нами... На власні очі бачили, а ще більше чули, але, слава Богу, досі обійшлося без жертв. Було два прильоти крилатих ракет в наше місто. У нас близько 70 тисяч населення (мабуть, зараз менше), але за площею місто дуже велике. Від вибухів задвигтіли будинки. Сталися руйнування заводу, лікарні, навколишніх будинків, пошкодження мереж водопостачання, але дякуємо Богові, що обійшлося без людських втрат.

Хочу поділитися історією, яка сталася у нашій сім’ї. Нещодавно ми отримали ще один дарунок від Бога — народилася донька Агнеса. Під час вагітності за даними УЗД нам поставили діагноз: вроджена вада розвитку кишківника. Ми, звичайно, хвилювалися, молилася сім’я, рідні, близькі. Молилися в церкві з оливопомазанням. І коли нас направили на повторне обстеження, я вірила, що діагноз не підтвердиться. Але, він підтвердився... Було дуже важко це сприйняти і змиритися з цим. Нам сказали, що поки дитя не народиться, ніякого лікування немає. Направили народжувати в обласний перинатальний центр, щоб у випадку необхідності, дитина була відразу прооперована, або застосоване інше необхідне лікування. Та наша донечка народилася здоровою! Слава Богу! Коли переживаєш такі моменти, то починаєш дуже цінувати те, чого могло б не бути. У нашому випадку це здоров’я дитини. Бог проявив до нас Свою милість! Недавно відзначили одинадцяту річницю нашого весілля. Безмежно вдячна Богові за чоловіка, дітей і за всі ці роки. За те, що живемо у цьому місті, за церкву та за служіння.

Моїм основним служінням лишається дитяче. За цей період часу ми провели низку дитячих свят, квестів, майстер-класів тощо. Зокрема, їздили з програмою у Золотоношу, до дітей, батьки яких перебувають на фронті. Одне зі свят було присвячене Дню матері. Біблійна частина ґрунтувалася на п’ятій заповіді: «Шануй свого батька та матір», потім дітки розійшлися по різних локаціях. Також вони приготували подарунки для своїх мам. Тим часом для мам організували спілкування, майстер-клас, де вони приготували смаколики для всіх учасників свята. А ще мали «Родинне свято». Оскільки воно збіглося з міжнародним Днем тата, то на спілкуванні з дорослими учасниками говорили про роль батька в сім’ї. Болюча тема, адже багато з присутніх були розлученими або мали негативний досвід стосунків з чоловіками. З дітьми говорили про Бога, який є їхнім Небесним Батьком, турбується про них та охороняє.

У липні в нашій церкві було водне хрещення. Троє сестер і двоє братів ввійшли у заповіт з Господом. Одна з них бабуся нашого вихованця — Андрійка, якого вона приводила на клуб. Я щиро радію за неї, дивлячись на її кроки віри. 

Незважаючи на військовий стан, провели табір для дітей. Оскільки в нас немає укриття в домі молитви, ми не змогли прийняти багато дітей. Тому табір був невеликий — на 50 учасників. Дякуємо Богові за охорону (всі повітряні тривоги були не під час програми), за сприятливу погоду всупереч прогнозам синоптиків, за можливість звіщати Добру Новину. Сьогодні ті діти, які регулярно приходили до нас на клуб, стали ходити на недільну школу. 

Продовжуємо будівельні роботи з облаштування території дому молитви. Наше життя — не лише свята і приємні події. Між святами — будні, сповнені різних клопотів, успіхів і невдач, проблем і переживань, сумних новин. Та ми щасливі, бо знаємо у Кого віримо! Маємо до Кого прийти в молитві з усіма переживаннями. Знаємо для чого живемо на землі. Маємо надію на вічне життя з Богом на небі! Чи може бути що краще?

Людмила Демчук, Черкаська область, уривок з листа

 



Додати коментар

Пожертвувати