«Церква робить більше, ніж решта»
Враховуючи всі події, які відбуваються, ми помічаємо, як швидко летить час. Та незалежно від пори року залишається актуальною потреба у слові надії, яке може підтримати людей у складних обставинах.
Знаменним рубежем для нашої церкви став перехід до нової зали. На перше зібрання не запрошували багато гостей з інших церков (якось не на часі робити великі святкування), але покликали містян. На служінні був мер, місцеві журналісти та інші. Хтось прийшов із цікавості чи внутрішньої спраги, долаючи стереотипи. У своїй промові я розповів, що будівля відкрилася для всього міста ще 24 лютого 2022 року із першими повітряними тривогами. Адже тоді ми облаштували сховище у підвалі. Кожного дня і навіть ночі, десятки громадян, гостей міста та тих, хто тікали від війни знаходили прихисток у стінах будинку молитви. Ми гаряче молилися, підтримували один одного. Саме за цією адресою приїхали перші вантажівки з гуманітарною допомогою і сюди ж приходили люди, щоб отримати продукти, теплі речі, засоби гігієни. Нам уже не так тісно, як було раніше. Я бачу пусті стільці і молюся, щоб їх зайняли люди, яким потрібно спасіння. Радий, що не доводиться просити когось із членів церкви, щоб вони поступилися місцем незнайомцю, який завітав до церкви.
Провести пʼятиденний табір для підлітків. Понад 60 дітей слухали Боже Слово, гралися, відпочивали. Церква для них стала ближчою, наша команда, яка служить для підлітків, дуже добре здружилася із ними. Також ми постійно приймали дітей та підлітків на території дому молитви. Бажаючі приходили, щоб пострибати на батуті та спуститися із надувної гірки. Радісно бачити переповнене подвірʼя батьками та дітьми.
Двічі церквою приймали участь у міських благодійних ярмарках. Це доволі цікава співпраця, адже в таких справах ми обʼєднуємося. Організатори вкотре дивувалися силі церкви. Адже не кожна спільнота здатна віддавати, служити, не отримуючи нічого взамін.
Провели свято для родин із міста та церкви. Дістали всі можливі знаряддя, які мали. Діти грали у дартс, малювали для захисників, стрибали на батуті, приймали участь у лотереї. Також ми розповіли їм про недільну школі, підліткові зустрічі. Це був чудовий день! Багато членів церкви працювали для людей та відчували насолоду від служіння. Вже в неділю ми побачили нових людей у нас на зібранні та дітей у недільній школі.
Зустрічаємося з іншими священнослужителями у міського голови для молитви та читання Божого Слова. Це регулярні молитовні сніданки, в організації яких беру участь. Щоразу обговорюємо важливі цінності та молимося за місто.
Через церкву маємо змогу надавати допомогу малозабезпеченим. Це багатодітні сімʼї, діти з інвалідністю, люди у складних життєвих обставинах. «Складається враження, що церква робить більше, ніж решта — надає так багато допомоги для людей» — висловився хтось із містян в соцмережах.
Надали нашим комунальникам 50 пар взуття. Їхній робочий день розпочинається дуже рано, а вже близько до обіду вони вільні. Саме тоді й прийшли до церкви, стомлені, в оранжевих жилетах. Пригадуються слова Христа: «Прийдіть до Мене всі струджені та обтяжені…» Із посмішкою дякували церкві за підтримку.
Це лише частина того, що ми робимо. Великий акцент ставимо на те, щоб кожен віруючий був активним знаряддям у Божих руках. Моя дружина Віра розпочала зустрічі із підлітками, які виявили бажання проходити курс наставництва.
Передача допомоги для сусідніх церков, вечірні домашні групи, круглий стіл у Палаці культури із службами міста на тему посттравматичного синдрому, нарада з медіаслужіння в церквах, недільні зібрання — приклад стандартного робочого тижня. А ще завжди потрібен час, щоб із кимось особисто зустрітися, поспілкуватися, підтримати. Будні служительського життя надихають тим, що звершується справа для вічності, спасіння людських душ. А ще надихає, що є небайдужі люди, які підтримують.