«Ділимо з біженцями свій хліб»
У цей нелегкий час продовжуємо служити. Раніше ми активно проповідували Євангелію від хати до хати. Із дочкою на ринку роздавали газети. Наш дім стали відвідувати люди із Верховинщини.
Одна сім’я, з якою ми мали більше спілкування, якось подзвонила і попросила молитися за сина. Його з високою температурою повезли в лікарню. Ми, звичайно, погодились. Через день я подзвонив, запитав, як син, вони кажуть: легше, але залишили в лікарні. Ми продовжували молитися і через декілька днів отримали страшну звістку: «Нашому синові поклали страшний діагноз, кажуть, йому залишилося небагато часу жити. Моліться, будь ласка!» Ми усією сім’єю стали на коліна і просили в Бога милості. На наступний день хлопця взяли на повторний аналіз. Вийшов лікар і сказав, що дитина здорова. Це було чудо! Вони відразу подзвонили до нас і подякували за молитву. Через декілька днів сказали, що хочуть приїхати в гості. Ми мали гарну зустріч і можливість для благовістя.
Також були люди які дзвонили і запитували: «Чи можна, щоб ми сім’єю приїхали до вас на богослужіння?» Ми бачили Божу працю в нашій місцевості.
…А через короткий час розпочалась війна. Тепер у людей є дуже багато питань — «Чому Бог допустив війну?» тощо. Вони шукають відповідей. Ми маємо змогу допомагати біженцям із зони бойових дій. Ділимо з ними свій хліб. Був час, коли ми багато благовістили, тепер — час показати Бога в наших ділах.
До лікарні потрапила із другим інсультом моя тітка. І моїй дружині довелося тиждень сидіти біля неї, годувати. Вона також благовістила іншим пацієнтам. І знаєте, що цікаво — з ними в палаті лежали двоє людей із Верховинщини. Для мене це був знак від Бога, що коли зачиняються одні двері, то відчиняються інші.
Просимо молитися за цих людей, які саме чекають відповіді від Бога. Нехай Він почує молитви і дасть мир на нашу землю!