«Діти бавляться дерев’яними паличками…»

31.05.2022
0
248

Згадую перший день війни — мені зателефонували вранці: «Ти бачила новини? Росія напала на Україну… Почалась війна!» Я вирішила спершу почитати Біблію. І це справді допомогло зберігати мир, коли потім переглядала новини.

У нас, слава Богу, було спокійно, але стан людей був дуже тривожний… Що робити, ми тоді ще не знали. Помолившись, з Наталею вийшли на площу міста і стали роздавали християнські газети, спілкуватися з людьми. Запам’ятався один чоловік, який підійшов до нас зі сльозами на очах, узяв газету і дуже дякував, що ми є на цьому місці… Звичайно, були і такі, що казали: «Дівчата, війна на вулиці! Що ви тут робите?»

Пізніше адаптувавшись до обставин, ми стали активно допомагати світським волонтерам: носили тканини на сітки, ліпили вареники, робили налисники, возили багато гуманітарної допомоги.

На початку березня я мусила поїхати до рідних, вони потребували робочих рук. Спочатку допомагала своїм, а потім ми з мамою ішли допомагати знайомим. У результаті такої праці і спілкування двоє жінок (Марія та Галина) навернулися до Бога.

Повернувшись у Сколе, стала разом з іншими місіонерами активно готуватися до євангелізацій. За цей час ми провели ряд заходів для дітей та дорослих, які переїхали в наш край через війну. Багато людей із сльозами на очах приймали Благу Вістку. Окремо проводили програму для дітей.

Також мали виїзди із гуманітарною допомогою. Важко стримувати сльози, коли слухаєш сумні життєві історії та бачиш, як діти радіють простим речам. Якось, роздавши гуманітарну допомогу, ми поверталися додому із залишками. По дорозі заїхали до ще одних переселенців, щоб віддати пакети з продуктами. Одна мама запитала: «Можливо у вас є іграшки? А то наші діти бавляться дерев’яними паличками, не можемо їм нічого купити». Ми принесли коробку з іграшками, які лишилися. Кращі розібрали, ми вже й не думали, що ті рештки комусь знадобляться. Але діти, побачивши їх, були просто щасливими…

Також приймаємо біженців у домі молитви. Вже майже три місяці живуть сім’я та один брат. Також є сім’ї, які зупиняються в нас на місяць, кілька тижнів чи днів. І кожен потребує не лише матеріальної, а й моральної підтримки. Щонеділі готуємо обіди для всіх потребуючих.

Стараємося не залишати служінь, які мали раніше — їздимо до ромів, ходимо роздавати християнські газети «Голос надії» та «Вірую».

На другий день Пасхи зробили захід для дітей та підлітків у домі молитви. Цьому сприяли представники влади. Прийшли нові діти, були й деякі матері. Спочатку нас було тільки дві людини, але на щастя нам допомогли сім’ї, які на той час проживали в нашому приміщенні — одна християнська, друга ще не воцерковлена. Ми працювали разом як потужна команда. Дякую Богу, ми бачили покаяння дітей і дію Божого Духа. Також проводимо зустрічі з дітьми по суботах, де вивчаємо біблійні істини.

Любов Деренович, Львівська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати