«Дбаю про те, щоб мати силу»
Цього року я закінчив Київський біблійний інститут, в якому навчався 5 років. Це був з одного боку напружений час, але я дякую Богу, що зміг багато навчитися і тепер використовую цю науку в служінні. Також я набув чудових друзів-служителів, які зі мною навчалися.
У служінні мене радує, коли Бог дає ідеї, як далі рухатися, як використати той чи інший момент в місіонерському служінні. Наприклад, ми почали з батутом, спортивним інвентарем, предметними та мальованими проповідями раз або два на тиждень виходити в центр селища, в парк, попередньо зробивши оголошення. Проводимо заняття з дітьми та молоддю, разом підходять і батьки.
Ми були попереджені про те, що нашу найману квартиру власники продали і нам потрібно виселятися. Стали шукати нове житло і ніяк не могли знайти. Молилися, щоб Бог допоміг вирішити це питання, адже справа термінова. Майже кожен знайомий знав, що ми шукаємо житло. І до різних бізнесменів, і до представників влади зверталися, і до простих людей, і через інтернет шукали. І нарешті одного дня до нас самі звернулися люди і запропонували квартиру на п’ятому поверсі. Ми погодилися, десь за тиждень зробили там косметичний ремонт і стали переїжджати. Це було у велику спеку. Деякі наші знайомі зі старого будинку навіть плакали, що ми вже не їхні сусіди…
У кожному дні місіонерського служіння дбаю про те, щоб мати силу та вогонь ревності, щоб не ослабнути. Адже інколи опускаються руки, не так фізично буває важко, як духовно та морально. Та милосердний Бог дає нові сили.
У повсякденному житті ми відвідуємо сім’ї, проводимо богослужіння. Маємо свій город. Також я їздив додому на весілля моєї рідної сестри (вона молодша на рік за мене). Трохи допомагав у підготовці. Разом владнав питання щодо місіонерської машини.