«Голосніше за вий сирени»
В Україні військовий стан вже третій рік, нові закони, коменданська година та інші обмеження. Але для Божого Слова немає меж. Воно звучить сьогодні голосніше, ніж вий сирени та звуки далекої канонади.
Продовжуємо працювати на довіреному нам місці — у Васильківці. Це прифронтова зона, тому тут багато біженців. Їхній потік не припиняється, з’являються нові й нові люди, які потребують абсолютно всього. Також у регіоні багато військових. Служимо їм, благовістимо, запрошуємо на зібрання. Дехто приходить і просить молитви — ситуація дуже напружена. Молимося, спілкуємося, даруємо християнську літературу. Раніше військові брали у нас продукти харчування та засоби гігієни, але тепер у них все своє.
Часто лунає повітряна тривога — треба спускатися в укриття. Буває — десятки разів на добу, ми вже й не звертаємо уваги. Але ж за людей — велика відповідальність. Окрім недільного богослужіння та євангелізаційних зустрічей, все інше проводимо в підвальному приміщенні, де вікна захищені мішками з піском. Особливо переживаємо за дітей — у разі тривоги всі спускаються в укриття. В таких умовах працюємо. Раніше ми виходили на вулиці для благовістя, тепер люди приходять до нас. Тим, хто приходить, завжди пропонуємо поїсти. Після цього починаємо вникати в їхні потреби і шукати вихід із ситуації.
Одне із наших пріоритетних служінь — це служіння дітям. Ми збираємо їх двічі на тиждень. Приходить малеча і з церкви, і з невоцерковлених сімей. Діти самі просяться до будинку молитви. З ними приходять і батьки. Маємо два класи недільної школи. Діти проходять навчання за біблійною програмою, також вчимо їх готувати їжу, робити щось своїми руками. Їм це дуже подобається. Старші уже пробують себе в служінні.
Проводимо євангелізації з роздачею продуктових пакетів. Приходять близько 200 людей. Звучить проповідь Євангелія, заклик до покаяння. Потім запрошуємо гостей розділити з нами їжу за обіднім столом. Вкінці роздаємо пакети з продуктами і даруємо Нові Завіти або газети. Усіх запрошуємо на чергове зібрання.
Одна сім’я принесла новонароджену дитину в дім молитви для благословення. Ми помолилися за неї на початку богослужіння, подарували мамі дитячі речі. Вони лишилися до кінця зібрання, а вкінці всі разом вийшли на покаяння. Чоловік — військовослужбовець, він попросив Біблію і отримав від церкви в подарунок. Після служіння ми ще довго спілкувалися.