«Молитовний караван» у Млада Болеславі
Здається, зовсім нещодавно приїхала до Чехії, а вже третій рік. Час минає дуже швидко, але дякую Богові, що за ці роки вдалося зробити багато заходів для проповіді Євангелії в нашому місті.
Та найбільшою радістю останніх місяців стала Євангелія в моїй родині. Я першою з нашої сім’ї прийняла Христа 10 років тому. Через півтора роки навернулася до Бога мама. Батьки вже багато років проживають в м. Млада Болеслав в Чехії. І коли після початку війни тут відкрилася церква, мама стала активним її членом. Ми служимо разом, часто задіяні у спільних служіннях. Раптом, наприкінці літа виявив бажання відвідати церкву мій тато. Це було великим здивуванням після стількох років молитов за нього і запрошень прийти на зібрання. А тут він сам виявив бажання, став приходити щонеділі, потім і на домашні групи протягом тижня. Ми спостерігали, як Бог змінює його думки, як багато він роздумує про почуте Слово. На одному із служінь, тато відгукнувся на заклик до покаяння. Він підняв руку, вийшов і звершив молитву покаяння, а вся церква підтримала його в цьому рішенні. Здавалося, що в той день Небо раділо з нами. Я раділа і дякувала Богові, коли бачила, як сяє татове обличчя.
В кінці осені 2024 року у Млада Болеславі відбулася особлива євангелізація. Чеська євангельська церква запросила нас приєднатися до їхнього «Молитовного каравану». Протягом трьох днів у центрі міста знаходився фургончик, біля якого можна було отримати чай чи каву, релігіну літературу та поспілкуватися з християнами. Багато чехів та українців підходили поговорити, дехто виявляв бажання, щоб за нього помолилися. Мені запамʼяталися дві літні жінки, які були родом із Донеччини. Після початку війни в 2014 році їм довелося переїхати до Києва, а в 2022-му — до Чехії. Хоча вони мають дітей та онуків в цьому місті, все ж відчувають себе самотніми, в їхніх очах — сльози і туга. Ми говорили про те, що у вічності з Богом не буде ні сліз, ні горя, ні болю. Ці слова стали підбадьоренням для нас усіх.
Готуючись до різдвяних свят, мали можливість залучити до служіння молодь, яка нещодавно стала відвідувати нашу церкву. Під час репетицій ми багато спілкувалися, я розказувала про служіння, ділилася тим, що мене запалює. Багато молодих людей стали активніше служити в церкві.
Різдвяна вистава дала змогу познайомитися з новими людьми. Завдяки таким заходам у церкві збирається повна зала дорослих і дітей, які слухають Євангелію. Серце радіє, коли вдається подарувати людям втіху. Адже Різдво приносить надію в кожне серце. Після цієї зустрічі дві сімʼї, що мають маленьких донечок, стали відвідувати церкву.
Оксана Корнійчук, Чехія, уривок з листа