«Не уявляю життя без Божого Слова»
Життя з карантинними обмеженнями стало звичним, і ми пристосувалися до вимушених обставин. Спочатку, при суворому карантині, як і всі люди, вивчали нові можливості. Робили біблійні відео-уроки для дітей та дорослих. Коли послабили карантин, стали проводити євангелізації для дітей, молоді та дорослих. Тільки замість заповненого залу збиралися по 20-30 чоловік, зберігаючи соціальну дистанцію. Стало більше інформації, і люди перестали боятися. За це літо ми зробили чотири євангелізації для дорослих та важко й злічити скільки дитячих. Протягом літа проводили по два дитячих зібрання на тиждень. Залучили більше 100 нових дітей. Більшість із них приходили майже постійно. Це діти віком від 6 до 15 років. Менші також були — разом з мамами, бабусями.
З вересня зустрічі перенесли на суботу. Стало приходити менше дітей, приблизно 20-25 чоловік. Багато з них відвідують різні гуртки або роблять уроки, але все ж періодично навідуються й до церкви. Постійно приводять своїх друзів, які ще не бували в нас.
Цього року прийняли водне хрещення двоє молодих людей. Вони активні у різних напрямках служіння, особливо дитячому. Для Божого Слова немає обмежень, Слава Йому за це!
На День подяки ми щороку робили євангелізацію, і гостей був повен зал. Цього року плануємо зробити кілька таких заходів, запрошуючи по 30-40 чоловік.
Думаю, вам буде приємно прочитати свідчення дітей, які прийшли до Бога через нашу спільну працю:
«Мене звати Ангеліна. Мені 13 років. Хочу написати про те, як прихід до церкви змінив моє життя. На біблійний урок мене запросила вчителька християнської етики Ірина Іванівна. Запрошення передала через мою маму Наталію. Вони працювали в одній школі. Побувши в хорошій та дружній атмосфері, почувши Боже Слово, я зрозуміла, що саме цього мені в житті не вистачає. А знання про Спасителя стали моєю найбільшою дорогоцінністю! Я дізналася, що Бог любить усіх людей і мене також, Він чує молитви в будь-яку хвилину, і Йому можна довірити своє життя. Він — мій Творець і Батько! Мене вражає Його безмежна любов! Я вірю, що усі благословення отримую з Його руки, тому моє серце наповнене вдячністю. Я дуже ціную новими знаннями, які я отримую на біблійних уроках, і радо ділюся ними з найрідшою людиною на світі — моєю мамою! Також читаю Євангелію й сама.
Боже Слово зробило великі переміни в моєму житті. Молитися хочеться кожного дня, зокрема, перед їжею. Стараюся не робити гріха, щоб не засмучувати Бога, прошу в Нього сили та мудрості. Мені дуже приємно робити добрі справи, бо розумію, що через них прославляється Бог, і вони є доказом моєї любові до Нього.
Щоразу, коли я приходжу в Божий дім, у моєму розумі звучать слова царя Давида «Полюбив я оселю дому Твого». Саме цей вірш виблискував на сцені золотистими буквами, коли я прийшла сюди вперше. Не забуду їх протягом всього життя, бо щиро полюбила і Господа, і церкву. Тому переступаю поріг з посмішкою.
Моя порада всім, хто вагається стати на Божу дорогу: ніколи не бійтеся змінити своє життя, любіть Бога всім серцем і всією душею, і будете мати благословенну та щасливу долю!»
«Мене звати Світлана. На біблійні уроки в церкву «Джерело життя» мене запросив мій родич Сергій. Сказав: приходить немало дітей, матимеш багато хороших друзів, можна безкоштовно стрибати на батутах, надувній гірці, і на уроці не скучно! Тим більше, що зможеш отримати прекрасний подарунок! Я зацікавилася, бо захотілося і до хороших друзів, і послухати урок про Бога.
Коли ми прийшли , я переконалася ,що Сергій сказав правду! З першого дня і до сьогодні, мені хочеться сюди приходити, допомагати і більше дізнаватися про Спасителя. Тепер, свого життя я не уявляю без Божого Слова, Церкви та справжніх друзів. Біблійні уроки за три місяці не пропустила ні разу.
Щиро вдячна Богові за людей, які розповідають нам про Бога та своїм власним прикладом навчають жити згідно Божих настанов. Вдячна і за подарунок, він для мене пам’ятний, адже так небагато людей, які небайдужі до дитячих потреб. Благослови вас Бог!»
Слава Богу за Його Слово, воно не втратило своєї сили, щоб спасати людей. Ми радіємо, що своє життя присвятили для Бога, що можемо розділяти радість людей, які йдуть до Бога. Ми не можемо знати наперед, як і коли посіяне зерно принесе плід. Зберігаючи вірність, продовжуємо працювати.