«Немає куди повертатись»
Вдячні Господу за життя та здоров’я, що можемо служити. Живемо в нелегкий час, воєнний час. Ці обставини об’єднали людей. Зараз найбільше займаємось волонтерством. І коли зробили оголошення про збір продуктів та речей на ЗСУ, то за один день односельчани знесли продуктів на два буси. Наша церква випікала хліб і відправляла в Ірпінь, Бучу, Київ тощо.
Робимо продуктові набори і роздаємо малозабезпеченим та переселенцям. Місто та оточуючі села прийняли 40000 біженців. На базі нашої церкви в с. Княгинин проживало до 30 людей, не рахуючи тих, що проїздом. Крім того ми придбали будиночок, облаштували і поселили на постійне проживання сім’ю з двома дітьми — їм уже немає куди повертатись… Стараємося забезпечити переселенців одягом, продуктами харчування, ліками, водою, засобами гігієни. Допомагаємо з необхідними документами.
Зараз дуже сприятливий час для молитви і Слова Божого — люди відкриті, уважно слухають і кожен молиться. Щодня на 9 ранку працівники міської ради та усі бажаючі виходять на хвилину мовчання. Ми там коротко читаємо Писання і молимося разом на площі.
У попередніх листах ми писали, що проводимо благодійну акцію — ремонт медичного пункту в с. Нагоряни. Наразі вже все завершили, зробили відкриття та запустили в роботу. Вдячні Господу, що дивним чином посилав кошти на цю справу, коли наші ресурси закінчувалися.
Міський голова погодив дозвіл і щовечора у різних куточках міста, де людно, ставимо музичну апаратуру, співаємо пісні, молимося за Україну. Дякуємо Господу за все, що можемо робити навіть у такий важкий час.