«Приємно бути свідками Божих справ»
Продовжуємо благовістити Євангелію. Приємно бути свідками Божих справ у власному житті і житті людей, яким проповідуємо.
Щонеділі служимо на зібранні помісної церкви. На 15 годину їздимо у с. Мерещів проводити богослужіння. Кожного разу буває різна кількість людей, бувають і дорослі, і діти. Іноді навіть приїжджають діти із сусіднього села. Протягом години маємо служіння, а потім п’ємо разом чай і спілкуємось.
У четвер їздимо в містечко Глиняни на ринок, роздаємо християнську літературу, спілкуємося з людьми, співаємо. Після того їдемо у пансіонат до людей з інвалідністю. У цей заклад приєдналося 60 переселенців із пансіонату з Донецької області. Проводимо служіння, розповідаємо біблійні історії, проповідуємо, даруємо призи. Вони щоразу радо зустрічають, слухають, запитують. Там є одна літня жінка, яка прийняла хрещення, коли жила в подібному пансіонаті на Волині. Також у четвер їздимо до переселенців в одну із шкіл, спілкуємося, інколи завозимо гуманітарну допомогу. Щочетверга о 19:00 маємо богослужіння у Перемишлянах, на яких досліджуємо Біблію.
У п’ятницю в нас — день посту і молитви за Україну, ввечері збираємося на спільну молитву. Також в цей день готуємося до недільної школи та інших служінь.
У суботу маємо дві недільні школи, кожну відвідують до 10 дітей. Поки сестри проводять недільну школу, я відвідую людей по селі, роздаю газети.
Намагаюся кожної суботи виходити на ринок у Перемишлянах. Співаю, проповідую, роздаю літературу. Також у суботу ввечері маємо молодіжне служіння.
Всі інші дні теж мають багато клопотів. Збираємося з місіонерами на планування, разом молимося. Час від часу відвідуємо лікарню, проповідуємо у різних відділеннях. Виїжджаємо в різні села для проповіді і допомоги. Відвідуємо інші церкви, наприклад, були в Мечищеві Тернопільської області, Рогатині Івано-Франківської області, Львові, Винниках. Також коли їдемо сім’єю до батьків, то маємо можливість бути там на богослужінні. Їздили в Нараїв тернопільської області до місіонера, щоб допомогти йому по будівництву.
Їздив до Києва у ЄТС і вирішив там навчатися на магістерській програмі «Християнське лідерство». Навчання цікаве, але досить велике навантаження. У Києві мав змогу відвідати служіння, поспілкуватися зі студентами. Їздив у Львів на звітну обласну конференцію, зустрічався з іншими місіонерами області.
Приїжджали в гості мій брат Іван і ще троє братів із нашої церкви. Разом з ними провели недільну школу для дітей, бо сестри були у батьків у відпустці. А в неділю мали богослужіння та благовістили в селі.
Разом зі своїми братами, сестрою, швагром, татом і ще одним братом-благовісником мали хорошу поїздку на Сумщину у прикордонні села, де служать мої рідні брати. Провели 8 богослужінь, співали, проповідували, молилися за людей. Також мали гарний час спілкування з рідними. Відвідували ті села, де я колись вчився проповідувати і бути місіонером. Оскільки це дуже близько до Росії, то багато військових, блокпости, перевірки, окопи, заміновані території, напружена ситуація. Але люди більше сходяться на богослужіння, прагнуть Божого Слова.
До нас приїжджали брати із с. Біла Криниця, з ними проводили служіння, співали по селах, благовістили, роздавали газети.
Так багато ще потрібно зробити, а час біжить. Настільки багато справ, що часто потрібно вибирати те, що в пріоритеті. Доводиться жертвувати особистим часом і навіть брати час від сім’ї. Тому дуже потребуємо мудрості, щоб все робити правильно і вчасно, а головне — згідно Божої волі, використовувати кожну можливість для благовістя.
«Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме — дочасне, невидиме ж — вічне!» (2Кор.4:17-18).
Юрій Яковчук, Львівська область, уривок з листа