«Проповідуємо перш за все любовʼю та дружбою»
У кінці літа возили наших підлітків у с. Скригалівка Київської області, де проводили для них табір. Як багато благословень ми пережили за ці кілька днів. Атмосфера в таборі була прекрасною. Вдалося знайти фінанси, щоб покрити всі витрати. Працювала чудова команда — щирі, люблячі люди. Приїхали 69 підлітків, більша частина — з Лубенського району, більшість — з невоцерковлених сімей. Ми підготували програму про життєві пріоритети. Говорили про цінність кожної людини, про задум Божий для сімʼї, про важливість спасіння душі. Звичайно, були ігри, гуртки, дозвілля, вечірні посиденьки біля вогнища, невимушені розмови, спів та багато іншого, що роблять на таборах. Але найбільше радує, що там було дуже багато Бога!
Праця продовжується, на підліткове приходять близько 20 осіб. Відчуваємо, як діти тягнуться до нас, адже Бог дає любов до них і прийняття. Ми проповідуємо перш за все любовʼю та дружбою. Дякуємо Богу за кожного з них, молимося, щоб вони пізнавали Бога все більше.
У жовтні мали День подяки відразу у двох селах. Усією командою сумлінно готувалися до цього свята. Готувалися діти, підлітки, співаючий гурт — була задіяна вся церква. Хтось допомагав в оформленні сцени, хтось готував їсти, хтось випікав солодощі, діти допомагали збирати листя. Запросили односельчан — через газету, дошку оголошень, соцмережі. З ласки Божої все пройшло дуже гарно. Незважаючи на дощ, який лив два дні поспіль, прийшли нові люди, батьки дітей, які брали участь у програмі. Мали спільний обід із солодощами і гарячими напоями. У Вищому Булатці підлітки ставили виставу під назвою «Одне дякую». Було багато спілкування, і багато хвали Богу.
Молодіжні проводимо спільно з селами Ісківці та Новаки, по черзі викладаємо теми. Багато молоді поїхало на навчання в інші міста, тому рідше приходять на зустрічі. Також маємо молодіжні молитви, молимося за пробудження, навернення, відновлення, духовні дари. І бачимо відповіді на молитви — молоді люди змінюються, відкриваються, стають активними та уважними. Хочеться дякувати Ісусу Христу за ці зміни.
Щосуботи у Вищому і Нижньому Булатці збираються діти, і ми проводимо класний час із ними. Я розповідаю історії з Біблії, адаптуючи їх до сучасності. У нашому селі є одна сімʼя, у них четверо дітей, які їздять разом із нашими одним автобусом, вони — в школу, а наші — в садочок. Спочатку мама не відпускала їх на наші зустрічі. Я так молилася, і раптом вони приходять до церкви на дитяче! Їх запросили сусіди, які приходять до нас. Діти дуже розумні та енергійні. Дивуюся, як малеча любить суботню школу, знаю, це не моя заслуга, а люблячого Бога.
Хочу розповісти про одну жінку яка почала ходити на зібрання, її звуть Лариса. Найдивніше те, що познайомив її з Богом та церквою рідний брат, який перебуває на довічному увʼязненні. Через християн, які відвідують місця позбавлення волі, він покаявся, прийняв хрещення, і став розповідати своїй сестрі, яка проживає в нашому селі, про зміни у своєму житті. Він каже: «Бог мені подарував звільнення з темниці духовної!» Лариса теж щиро шукає Бога.
Здійснили один проект спільно з корейськими місіонерами. Вони закупили продуктові набори для сімей загиблих воїнів, а також для багатодітних родин. Ми зібрали усіх в одній залі, служили співом та Божим словом. Разом молилися про перемогу. Ціль корейської церкви була — доторкнутися до горя українців, розділити його.
Наші діти через повітряні тривоги не можуть їздити в садочок. Вони ростуть і розумнішають, виховувати їх — велике щастя. Дякуємо Богу за кожного з них. Я навчаюся на психолога-душепіклувальника в УЄТС. Хочу здобути знання, щоб краще служити людям, глибше розуміти їх, більше приносити користі та щоб не нашкодити. Мені дуже подобається навчання, приходить ясність щодо багатьох питань.
