«Просто йти…»
Продовжуємо жити і працювати у м. Полонне. Як і раніше, їздимо щонеділі на ранкове зібрання в с. Новолабунь, щосереди — на вечірнє зібрання, а в суботу — на підлітково-молодіжне спілкування. Час від часу на зібрання приходять невоцерковлені люди. У Полонному збираємося в неділю ввечері для спілкування, молитви, а також проводимо домашню групу в п’ятницю. Нещодавно познайомилися з однією жінкою та її двохрічним сином, вони живуть по сусідству з сім’єю місіонерів, у яких проходить домашня група. Її неодноразово запрошували, але раніше вона ніяк не наважувалася прийти.
Під час святкових днів ми мали нагоду зайти у кожен дім, аби привітати людей, вручити подарунок, розповісти про народження Спасителя, познайомитися. Це Різдво порівняно з минулими роками було дещо незвичним — не приїжджала молодь, не орендували приміщення будинку культури, не ходили в будинок для літніх людей, адже під час карантину це заборонено. Іноді здається — якби не карантин, то зробили б і це, і те, а так все йде не за планом… Але оглядаючись назад, бачимо, що у Бога все було під контролем.
Тож цього року ми зробили подарунки (цукерки, мандарини, календарі, дитячі Біблії) і, дізнавшись адреси дітей-сиріт в Новолабуні, невеликою командою відвідали їхні сім’ї. Привітали, заспівали різдвяні пісні, подарували гостинці. Були вражені, побачивши як люди в наш час живуть, бідують… Горілка руйнує навіть життя найкращих людей… Заходимо в одну хату — лежить матір, бо десь ногу підвернула, а двоє дівчаток приблизно 6-8 років на печі смажать собі млинці, щоб поїсти. Піч так димить, що в хаті туман стоїть. Отак діти святкують Різдво… Вони звичайно були дуже задоволені подарунками, дякували... Також і в Полонному та сусідньому селі завезли подарунки, одяг знайомим малозабезпеченим сім’ям.
Директор нашої місії Микола Синюк якось сказав, що хороший метод євангелізації — виходити з дому і просто йти: в будь-якому разі зустрінеш людину, якій зможеш благовістити. Я час від часу практикую цей метод — візьму календарі, Нові Заповіти і просто йду, молюся. Майже завжди зустрічається людина з якою зав’язується розмова… Недавно так зустрів одну жінку, розговорилися, розповів їй про ціль народження Ісуса Христа, про те, що в Євангелії є відповіді для життя і спасіння. Після таких розмов так приємно на душі — радість переповнює, що ще одна людина почула Благу Звістку, яка може змінити життя...
Маємо величезну радість — попри всі переживання Бог подарував нам прекрасного здорового синочка Максима. Уся вагітність проходила добре, але за місяць до пологів прослухали тахікардію плоду, відправляли в Хмельницький, але ми поїхали в Луцьк до батьків, щоб було на кого лишити старших дітей. Слава Богу, при повторному обстеженні не виявили жодної тахікардії.
Петро Гусак, Хмельницька область, уривок з листа