«Що темніша ніч, то яскравіші зорі»
Ми продовжуємо служити в Сумах та області. Війна, на жаль, триває, але ми віримо в перемогу України над загарбниками та відновлення миру на всій її території. Щодня о 20:00 церквою маємо спільну молитву онлайн, а хто не може приєднатися, молиться у цей час сам.
Восени і взимку російські терористи постійно обстрілювали нашу інфраструктуру, тому були великі перебої зі світлом та теплом. В Сумах ми мали плановий графік: 2 години світло, 4 немає і так постійно. А якщо аварія (а вони траплялися часто, бо росіяни сильно пошкоджували наші електростанції) то світла не було по 8 годин і більше. Такі перебої не можуть не впливати на життя людей. В місті в нічний час темно, не горіли ліхтарі, світло — лише від автівок чи поодиноких квартир. Попри це в Сумах відносно спокійно, місто знаходиться за 40 км від кордону з росією, але поки що сюди не дострілюють. Хоча навколишні села за 20 км від кордону щодня потерпають від рашистів. Наприклад, у Білопіллі обстріляли центр, лікарню і кілька будинків, загинув 15-річний хлопчик, який просто не встиг добігти до укриття.
Незважаючи ні на що, служіння продовжується. Так, ми церквою постійно роздаємо гуманітарну допомогу нужденним, хоча не всіх встигаємо охопити. Церква в неділю переповнена, люди стоять навіть у проходах. Допомогу отримуємо від ООН (продуктові набори), а також з власних запасів, які зробили під час війни і до неї (дитячі підгузки, харчування, медикаменти тощо).
Це час для церкви — що темніша ніч, то яскравіші зорі. Час по-особливому світити Божою любов’ю для ближніх. Ми мали водне хрещення і четверо людей вступили в заповіт з Господом. Зараз у церкві також активно розвивається дитяче служіння. Ми відкрили центр «Родина», проводимо 5 занять на тиждень (два в Краснопіллі і три в Сумах), на кожне з яких приходить 12-15 дітей. Окрім того співпрацюємо з соціальним відділом міста. Маємо зустрічі з малозабезпеченими сім’ями, надаємо допомогу і проводимо богослужіння. Одним словом, роботи багато, працівників мало, але з Божою допомогою рухаємося.
Мали спеціальне навчання для вчителів недільних шкіл із психологічної роботи з дітьми, що пережили кризу. Це дуже актуально, адже наші діти — діти війни. Мав тритижневу робочу поїздку на захід України: м. Яремче (зустріч департаменту Сімейного служіння), служіння молоді в с. Куликів, служіння в церкві «Життя» (Львів), служіння на обласній молодіжній конференції (Львів), служіння молоді в церкві на Жовкіській (Львів), служіння в церкві с. Мацошин, триденне викладання в РДСА на сімейну тематику, служіння молоді в м. Ковель та ін.
Кілька разів виїздив закордон. Перший раз — у Бельгію, де проводили навчання для молоді в м. Картрейк та семінари в церкві «Емануїл» (м. Брюсель). Ці церкви передали гуманітарну підтримку для наших військових (від продуктів до термобілизни та термогелів). Все це ми передали нашим прикордонникам та захисникам Миколаєва і Харкова. Дорогою заїжджали в Німеччину зустрітися з сім’єю, яка евакуювалася з нашого міста та родиною американських місіонерів, яка їх прийняла. Вони теж передали українським захисникам теплі речі та медикаменти. Загалом багато допомагаємо військовим, адже вони захищають нас, і це наш обов’язок. Інший раз я їздив закордон закупити ліхтарики та засоби для обігріву та приготування їжі, щоб пережити зиму та постійні відключення світла та тепла.
Ми молимося і віримо, що разом переживемо ці нелегкі часи і станемо сильнішими. Нехай Господь допоможе нам у цьому!