«Щодня — постійна праця з людьми»
Ми продовжуємо служити на Прикарпатті, зокрема в м. Калуш та с. Красне Рожнятівського району. З перших днів війни в нашому домі молитви приймаємо переселенців з тих регіонів, де тривають бойові дії. З 28 лютого прийняли близько 250 людей з Києва та області, з Бучі, з Донецька і Донецької Області, з Харкова, з Ізюма, з Херсона, з Ірпеня, з Дніпропетровської та Миколаївської областей.
Пригадую перших переселенців з Кіровограда. Ми тільки повернулися з дому молитви, де проходила молитва за мир, коли до нас подзвонили перелякані жінки й запитали, чи ми можемо їх прийняти на нічліг. Ми повернулися назад у дім молитви, зустріли їх, дали все необхідне. Так все почалося — і триває аж до сьогодні. Люди приїжджали і приїжджали. В середньому ми готували обіди та вечері для 30 людей, найбільше було — 47. Переселенців розмістили в класах недільної школи. Дехто жив 2-3 дні та їхав далі, інші залишилися і живуть досі. Щодня — постійна праця з людьми, духовна і фізична.
За цей час ми роздали дуже багато Євангелій, дитячих Біблій, газет та іншої духовної літератури. Звершили багато молитов. Люди плакали, молилися, каялися у своїх гріхах. Вони дуже вдячні за притулок.
Щовечора о 19:00 проводимо молитву за Україну. Переселенці моляться з нами щодня, також приходять на ранкові недільні богослужіння. Деякі сім’ї вже повернулися додому, підтримуємо з ними зв’язок.
Одна сім’я (батько, мати і дочка) за два місяці перебування в нас щиро навернулися до Господа і ми їх спрямували в церкву за місцем проживання (в Київській області). Спілкуємося з ними через інтернет.
У цей нелегкий час населення нашої місцевості шукає Бога. Щонеділі на богослужіння в Калуші приходять нові люди.
Проводимо різні заходи. Наприклад дружина та інші сестри організували зустріч для жінок «Як встояти в часи випробувань», на якій також були переселенки. Відвідували місіонерів у Рожнятові, в Болехові, в Красному. Мали рукопокладання на дияконське служіння 6 молодих братів, серед яких двоє — наші сини Роман та Іван. Радіємо і дякуємо Богу за це.
Микола Тимків, Івано-Франківська область, уривок з листа