«Ставити питання та шукати відповіді»
Дякуємо Господу, що в складний період війни ми сім’єю можемо жити в нашому регіоні та продовжувати служіння. Діти наші зараз на навчанні, син — у Львові, дочка — в Нідерландах. Дружина тут, в Івано-Франківську. Передала керівництво недільною школою одній із сестер, хоча сама залишилася в команді і надалі проводить уроки. Зараз займається служінням переселенцям, а також при потребі військовим.
У нашій церкві ми організували для переселенців не тільки отримання продуктів та інших речей, але цілу комплексну програму. Вони попередньо записуються по телефону. Стараємося обмежувати кількість до 70-90 людей. Кожен другий четвер готуємо для них продуктові пакети. На 17:00 вони приходять в дім молитви на годинну зустріч. У програмі — пісні, проповіді, молитви за Україну, за військових, за переселенців. Потім вони опускаються в кафетерій. Там для них приготовані солодощі, щоб провести час разом, познайомитися, поспілкуватися. І вже після цього люди отримують на сім’ю пакет з продуктами та подарунки для дітей.
У мене вже частіше з’являються запрошення щодо викладання в навчальних закладах, проведення семінарів, служіння в церквах. Їздив в Тернопіль, вперше викладав в Тернопільській біблійній семінарії, а також залишився в одній із церков на служіння.
Цього року мали традиційну зустріч працівників Департаменту освіти. Через війну зустрічалися в Рівному, в місії «Добрий самарянин». На зустрічі викладав теми: «Любити ворогів» і «Чи всяке вбивство — гріх». Війна загострила ті питання, які ми раніше обходили, але зараз — час хоча б спробувати ставити питання та намагатися шукати на них відповіді. Після того, як почав у церквах піднімати неоднозначні теми, став отримувати на свою адресу від одних — подяку і підтримку, від інших — критику і звинувачення. Дехто перестав запрошувати у свої церкви, натомість інші запрошують, щоб поділитися саме цими темами.
Нашим обласним відділом освіти провели конференцію служителів Івано-Франківської області на тему: «Церква під час війни». Там у семінарі я представляв дві теорії: «не противитися злу» (пацифізм) і «теорію захисту». Ми хотіли б, щоб обидві теорії були паритетними, визнаними, як прийнятні в нашому братерстві, оскільки вони присутні в братів і сестер в наших церквах. Під час викладання другої теорії я стикнувся зі спротивом. Поки що немає на офіційному рівні сприйняття цих поглядів — як прийнятних та допустимих. Але як не крути нам в майбутньому як церкві прийдеться прописувати питання: «Благословляти чи забороняти члену церкви йти на війну зі зброєю в руках?», «Військовослужбовець, який повернеться із війни, в сприйнятті євангельської церкви – герой чи вбивця?», «Вбивство на війні, в цілях самооборони, смертна кара — допустимі чи неможливі за жодних обставин?», «Вітання «Слава Україні – Героям слава» допустиме для члена церкви чи ні?», «Якою є правильна участь церкви у війні?» і т. д. На цю тематику ми записати три програми «Вірую».
Побував на декількох семінарах для рівненської молоді, зокрема в їхніх молодіжних таборах. Два рази викладав на тематику дошлюбних стосунків в Карпатах. Також викладав для підліткового служіння «Тимофій» у таборі та нашій центральній церкві.
Проводив підготовку до водного хрещення в Івано-Франківській церкві «Воскресіння». Декілька душ долучилися до нашої громади цього року.
Побував у декількох церквах в нашій області, в більшості говорив на тему війни.
Мали на Івано-Франківщині дві зустрічі з місіонерами «Голосу надії».
Проводжу по середах навчання в нашій місцевій церкві, якщо на місці, проповідую на зібранні.
Викладав у Львівській богословській семінарії на стаціонарі предмет «Поетичні книги», а також у двох групах на заочному відділенні предмет «Еклезіологія ІІ».
Нехай Господь вступиться за наш край, щоб закінчилася війна, щоб наша країна вийшла переможцем. А те зло, яке принесла Росія для України, нехай Господь оберне на добро. Щоб наша держава отримала мир, почала матеріально процвітати, щоб наш народ охопило духовне пробудження, і ми бачили навернення людей, утворення нових церков та надприродну дію Божого Духа в церквах.