«Тільки раз на рік»

28.02.2019
0
155

У кінці грудня 2018 року до нас приїхала молодь із Закарпаття. Спільно з ними роздали близько 4500 газет — фактично занесли у кожен будинок нашого містечка. У кожній газеті було запрошення на євангелізаційну зустріч із участю співака Анатолія Попудребко, яка мала відбутися 25 грудня. Багато людей відгукувалися і обіцяли, що прийдуть. Але прокинувшись вранці 25-го, зрозуміли, що не все так просто — нас замело! Ми змогли добратися до дому молитви, але по всій Полтавщині було оголошено надзвичайний стан, перекриті всі дороги, відмінено всі рейсові маршрути. Анатолій, який їхав із Черкас, на ніч зупинився у Полтаві і не зміг виїхати навіть зі стоянки. Та і людей у Котельві на вулицях не було. Нам довелося відмінити концерт, але не свято Різдва. Зібрались самі і навіть прийшли декілька із запрошених людей. Ми чудово провели зібрання.

2 січня 2019 року спільно із директором соціальної служби їздили по району та дарували від церкви подарунки та Євангелії дітям із сімей, які знаходяться в складних життєвих обставинах. Це близько 80 дітей, більше 40 будинків у 5 різних селах. Навіть важко уявити, наскільки є обездолені діти. Коли під’їхали до одного із будинків побачили двох дівчаток, які у штанцях та кофті, босоніж (!) щось шукали на подвір’ї у недавно висипаному смітті! У будинку — безлад та бруд. Незважаючи на те, що була обідня пора, батько все ще спав. Щоразу батьки обіцяють соціальній службі, що зміняться… Солодощі та засоби гігієни, які ми привезли, і навіть якби мали можливість більше допомогти — фінансами, одягом, ремонтом — зовсім не змінять ситуації. Єдина надія — що Бог просвітить серця цих людей.

3 січня до нас приїхала молодь із Волині, провели 6 заходів для дітей у нашому районі, а також у Диканьці. Більше 250 дітей відвідали ці заходи. По селах дітей стає все менше, але на свята приходять майже всі і чекають коли знову приїдемо. У Котельві було більше 80 дітей і близько 20 дорослих. Наш великий зал був повний!

З молоддю ходили до пенсіонерів у територіальний центр. Співали, розповідали свідоцтва зі свого життя. Присутні дивувалися, що є такі дівчата і хлопці, які змолоду посвятили своє життя Богу.

6 та 7 січня розділилися на три групи та вітали людей по домівках. В десятках осель звучав різдвяний спів, мешканці  дізналися про нашу церкву, отримали календар. Шкода, що така чудова можливість — заходити до осель — є лише раз на рік. Пригадую, постукавши до одної хати вийшов чоловік і каже, що немає грошей і співати не потрібно. Ми сказали, що грошей не беремо, і нехай кличе тих хто є вдома, але він не захотів — співали на вулиці. Після співу чоловік був розчулений і каже: «Треба було вас в хату пустити, там в мене мама лежача, їй би радість була». Ми заспівали і для бабусі… Коли ходили по хатах то в багатьох бачили наші календарі, які дарували напередодні свят.

14 січня із працівниками територіального центру домовилися, що спільно із ними провідаємо 50 самотніх пенсіонерів. Планували подарувати для них солодощі, Євангелію із великим шрифтом та й просто проявити увагу. У кожному домі бабусі плакали, зворушені тим, що про них пам’ятають. Більшість пенсіонерів, у яких ми були, не виходять із дому, лише двічі на тиждень їх провідують соціальні працівники.

Віра і Оля продовжують проводити клуб «Коло друзів» щосуботи. Після проведених заходів помітно більше дітей стали відвідувати клуб. Дивуюся, наскільки ретельно та творчо сестри кожного підходять до проведення уроку. Наочність, рукоділля, цікаві ігри, конкурси…

Недільні зібрання іноді відвідують нові люди. Але одні приходять, інші перестають… Намагаємося будувати з ними стосунки.

Вадим Корольчук, Полтавська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати